Декілька днів депутати міської та обласної ради обговорювали звернення щодо недопустимості продовження терміну перебування Чорноморського флоту Росії на території України. Збиралися до Києва. Втім, не все виявилося так просто. Міська рада на звернення спромоглася, обласна – ні.
Про що усі мовчали
Голова облради Ігор Олійник намагався розпочати позачергову сесію ще у суботу, 24 квітня. Депутати мали прийняти звернення щодо недопустимості продовження терміну перебування Чорноморського флоту в Україні. Не змогли. Із 120 на сесію прийшли тільки 53. А за регламентом для кворуму має бути не менше 61. Відтак, голова ОДА Михайло Вишиванюк побажав депутатам гарного настрою, плідної праці та попрощався. А заступник голови облради Остап Дзеса зачитав лояльне за змістом звернення. Основне: не допустити ратифікації угоди.
Офіційно відсутні депутати перебували на лікарняних, у відпустках, відрядженнях. А от неофіційно, про це багато говорили в залі, їх обдзвонювали і «просили» не прийти. Бо без кворуму прийняти звернення неможливо, а депутати вважали це справою честі, казали «треба мати лице». Тож депутат Віталій Перевізник запропонував поговорити про те, чому відсутні понад 60 депутатів.
«Виборцям цікаво, чому думка їхніх обранців не співпадає з думкою більшості мешканців краю, – сказав він. – Хто не зміг прийти, мав би пояснити – чому?». На це Ігор Олійник відповів, що направить партійним лідерам повідомлення про відсутність депутатів. Мовляв, треба бути відповідальними як перед партією, так і перед громадою. Навіть заговорив про те, що таких депутатів можна відкликати.
Депутати раз у раз «обсмоктували» питання – чому немає кворуму. Руслан Марцінків припустив, що такі звернення слід приймати разом із питаннями майна чи землі. Тоді кворуму точно вистачить. Романія Постолянюк нагадала 2004 рік і сказала, що наразі «відбулася здача національних інтересів», а Роман Шевчук провів аналогію між обласною та Верховною Радою, сказавши, що вже і в нас слід шукати «тушок», які залежать від адмінресурсу.
Врешті те, про що всі мовчали, озвучив Микола Зелінський. «Це на замовлення Партії регіонів, – сказав він. – Облдержадміністрація на чолі з Михайлом Васильовичем, який дуже втішився, що немає кворуму, чинила тиск на тих депутатів, яких тут немає. Вони робили все, щоби кворум не відбувся».
Врешті у залі оголосили список тих, кого нема і на кого чекають. І чекали дві години.
Під периною
Після перерви депутатів побільшало. Аж на двоє. А 55 депутатів погоди не роблять. Очікували ще двох-трьох, але навіть із ними картину виправити не вдалося би. Деякі депутати вимагали сидіти «аж до перемоги». Тоді Остап Дзеса «поіменно» пояснив – кворуму не буде. Він зачитував прізвища з коментарями – «у Києві», «у Трускавці», «у лікарні», «у відрядженні», «у Чернівцях», «у Стокгольмі – точна інформація», – зауважив Дзеса. Втім, декого із цього списку потім бачили в місті…
Відсутність двох третіх фракції БЮТ заступник голови коментувати не хотів, але не втримався: «Багато тут хрестять чи народжують». З УНП була та ж ситуація, що й з «Нашою Україною» – хто де, «Національний вибір» був у повному складі, а фракція «Відродження Прикарпаття» не прийшла взагалі.
Відтак, депутати вирішили, що слід перенести сесію на понеділок. Правда, Перевізник наполягав зустрітися ще раз – о восьмій вечора. «Якщо людина заховалася під периною і виключила телефон, то що нам робити?», – відповів йому Ігор Олійник.
Третя спроба зібрати кворум відбулась у понеділок, 26 квітня. Картина виглядала оптимістичніше, адже можна було побачити депутатів, яких два дні перед тим не було. Прийшла Ярослава Ульванська, Володимир Ковальчук, Богдан Заріцький, Микола Семенюк, інші. Правда, пізніше з’ясувалося, що вони просто замінили інших. Дійство виглядало доброю режисурою. Депутати думали зробити перерву. Олександр Сич вимагав цього не робити: «Поки ви знайдете п’ять-шість осіб, інші зникнуть».
Депутати перерву так і не зробили. Просто так розійшлися, очікуючи на своїх колег. А поки чекали, інші таки зникли. У 58 присутніх опустилися руки. «Люди мають телефони. Їм телефонують, коли виходити, і вони виходять, – пояснив Ігор Олійник. – Тому виходу немає, сесію ми не проведемо, бо немає кворуму». З’ясувалося, що із залу зникли Володимир Ковальчук, Ігор Гаврилюк, Костянтин Бородайко та Богдан Заріцький.
Юрій Романюк озвучив план помсти. «Через тиждень за нами бігатиме адміністрація – весь третій поверх, щоб мати 61 голос за ухвалення бюджету, – сказав він. – Ми маємо чітко розуміти, що без голосів тих, хто є в залі, сесія не відбудеться. Тому ми повинні через декілька днів аналогічно і від щирого серця проголосувати за той бюджет, який має бути, і по тих статтях, які ми дозволимо. А це тільки захищені статті».
План виглядав непогано. Проте, навряд чи депутати на нього підуть. Поживемо-побачимо. На щастя, навіть це не завадило найактивнішим із них поїхати до Києва. Правда, перший заступник голови облради Зіновій Береговський «потішив» новиною, що водії автобусів відмовляються їхати до Києва. Депутати таки поїхали, проте їх було ще менше, ніж очікувалось.
Небо і закон
Депутати міськради теж збиралися 24 та 26 квітня. Вперше прийшли підтримати обласних обранців, а поміж тим провести і свої збори. Прийшло 16 депутатів, усі були ініціативні, 12 із них обіцяли поїхати до Києва.
Михайло Івасютин нагадав, як вони їхали на виїзні сесії у 1990‑х роках, радив як обдзвонювати депутатів, говорив про важливість цієї поїздки. Натомість, Володимир Стасюк не втримався і прокоментував: «Встрелив і сам налякався». Так воно й було. Івасютин, який працює в ОДА, до Києва не поїхав.
Врешті депутати вирішили створити оргкомітет, який займатиметься поїздкою до Києва. Сюди увійшли: Ліліана Сімонович, Михайло Івасютин, Оксана Ткачук, Ігор Кінаш, Ярослав Бачкур і Василь Бойчук. Проте, з них до Києва дісталися лише Бачкур і Бойчук, а також 15 членів фракції БЮТ. Депутати з інших фракцій не поїхали.
Тішить і це. Бо в обласній раді з бютівцями все значно гірше. На сесію з’явилися менше третини. Юрій Романюк пояснював: 15 депутатів у Києві. Тож навіщо БЮТу депутати облради, які сидять у Києві, замість того, аби працювати?
Міська рада прийняла своє рішення 26 квітня. Було трохи правок, проте жодних проблем. Івасютин, правда, запевняв, що є люди, які так і не прийшли до зали, хоча зараз сидять у цих же стінах. Певне, адмінресурсу на міську раду таки не вистачило…
Закінчити хочеться словами депутата Олександра Сича: «Колись великий Кант сказав: зоряне небо наді мною, моральний закон в мені. Я завше повторюю тим, хто має владу: владне крісло піді мною, і моральний закон в мені. Ви сьогодні дбаєте за свою посаду, за свій бізнес, завтра втратите державу, у вас все одно заберуть посаду і бізнес».
P. S. Телефонуючи депутатам у Київ, спілкуватися з ними було важко. Ратифікація президентської угоди їх дещо «підкосила». «Йдемо як ті побиті пси, – сказав Ярослав Бачкур. – Зганьблені, згадуємо, які ми були піднесені, коли боролися за нашу державу. А нині дивимося на її нице падіння».
Comments are closed.