Європозика для «Теплокомуненерго» — панацея чи марнотратство?Андрій ФіліппськийЗа одним із сучасних міфів, чи не найголовнішою проблемою в Україні є відсутність коштів. Це може стосуватися як окремої людини, так і підприємства, міста, регіону. Мовляв, усі перешкоди в розвитку пов’язані з нестачею фінансування. І майже всі все знають, хочуть та вміють — просто дайте більше грошей. Тоді вони, нарешті, куплять необхідне, зроблять і втілять задумане. І напевно з нинішніх байдужих лінюхів автоматично перетворяться на трудоголиків?ентузіастів: випустять конкурентноспроможну продукцію, «порвуть» усі ринки… Не порвуть. Бо це лише міф. Насправді, більші гроші здатні лише додати динаміки — наприклад, допомогти добрим стати найкращими. А от зробити із поганого підприємства лідера ринку вони не можуть. Без добре продуманих ідей та детальних чітких розрахунків будь-які суми просто вилітають у трубу. Хоча, в Україні вони ще часто потрапляють і до кишень.
Три угоди
Минула сесія міськради надала дозвіл ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на підписання кредитної угоди з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР). За це проголосували 38 депутатів, чотири були проти. До наступного зібрання, яке відбудеться наприкінці березня, міські обранці мають обговорити деталі проекту на депутатських комісіях (бюджетній і комунальній) та або підтвердити, або скасувати попереднє рішення. Крім того, в разі повторного позитивного голосування міськрада планує створити окрему контрольну комісію, яка слідкуватиме за фінансовими і технічними нюансами реалізації проекту.
За умовами угоди, її фінансова частина буде «важити» 17,1 млн. євро. Ця сума складається таким чином: 11,7 млн. — власне кредит ЄБРР, 4,6 млн. євро — грант від шведського агентства міжнародного розвитку (SIDA), 0,8 млн. — має дати Івано-Франківськ. Додатково банк пропонує місту 0,4 млн. євро безоплатної допомоги на підтримання рейтингу. Кредит надається під 9?% річних, плюс 1?% одноразової комісії та 0,5?% на рік на суму невиданих коштів. Грант — безоплатна допомога від агенції, яка займається питаннями Кіотського протоколу, своєрідна «подяка» за зменшення викидів в атмосферу після модернізації обладнання. Отримати грантові кошти без кредиту неможливо — вони надаються лише додатково.
«Можна сказати, що є три угоди, — каже Богдан Білик, начальник управління економічного та євроінтеграційного розвитку Івано-Франківського міськвиконкому. — Перша — між ЄБРР і «Теплокомуненерго», друга — між містом і банком. Крім того, гарантію банку має надати Міністерство фінансів України. Якщо Мінфін не погодиться, гроші нам не дадуть».
Якщо всі все підтвердять і домовляться, то ЄБРР має виплатити гроші протягом трьох років. Строк кредиту — 10 років. Є трирічний пільговий період, протягом якого сплачуються лише відсотки, втім, якщо порахувати, теж доволі серйозні суми.
«Теплокомуненерго» планує використати європейські гроші на реконструкцію міських котелень: на вул. Тролейбусній, 40-а, Дорошенка, 28, а також об’єднати одною трубою і модернізувати дві котельні — на вул. Довгій і Карпатській. Кошти зі шведського гранту теж збираються використати на реконструкцію — переобладнання центрального теплового пункту по вул. Хоткевича, 44-а та вул. Надвірнянській, 30. У статті витрат входить заміна бойлерів у котельнях на сучасніші та ефективніші, встановлення котлів на твердому паливі і когенераційних установок для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, заміна багатостраждальних тепломереж і монтаж індивідуальних теплопідстанцій у будинках.
Фінанси
Ростислав Кукурудз, голова бюджетної комісії міської ради, не вважає, що у кризові часи краще не брати кредити. Тому що ціни на обладнання і монтажні роботи менші, можна надати додаткову роботу людям, дешевше купити устаткування у місцевих виробників. Втім, за його словами, перші чотири роки, поки проект запрацює, повертати відсотки буде непросто.
«Проблема навіть не у кредиті, — каже Ростислав Кукурудз. — Потрібно перед тим, як брати гроші, розібратись і зрозуміти — куди рухається наша теплоенергетика. Мета є простою та зрозумілою: якісні послуги за невеликі гроші. Але яким способом? Має бути стратегія, концепція розвитку теплопостачання цілого міста. На мій погляд, вона нині якщо не відсутня, то не цілісна. Немає загального бачення: які будинки, наприклад, ми опалюємо індивідуально, а які централізовано. І так далі. Немає концепції, і тут є проблема. Тобто цей проект нині є шматочком чогось, а чого конкретно — незрозуміло».
А депутат Руслан Гусак взагалі не дуже вірить у те, що цей кредит дадуть. У першу чергу тому, що міжнародне агентство Standart&Poor’s нещодавно підтвердило довгостроковий кредитний рейтинг ССС+ для Івано-Франківська. А за умовами угоди з ЄБРР місто зобов’язане мати рейтинг не нижче В. І прогноз зміни рейтингів від Standart&Poor’s для обласного центра Прикарпаття — «негативний», а це означає: якщо перспективи покращення десь і є, то їх поки що не видно.
«Якщо брати кредит, то необхідно змінити керівництво «Теплокомуненерго», — говорить Руслан Гусак. — Воно уже остаточно доказало неефективність своєї роботи. Та робити реконструкцію всього підприємства».
Заступник івано-франківського міського голови Олександр Дерев’янко, який від міста координує питання надання кредиту від ЄБРР, нещодавно їздив до Києва. «Я лише вчора зустрічався з представниками банку у столиці і можу сказати, що ситуація з кредитом не дуже райдужна, — розповідає Дерев’янко. — Нічого не хочу сказати про наших депутатів, але через те, що вони відтермінували погодження, змістилися терміни, і в ЄБРР виникли проблеми з часом у бухгалтерії. Тепер вони вже сумніваються у доцільності співпраці з нами. Крім того, в нас були попередні домовленості про отримання ще одного кредиту на ремонт доріг і оновлення тролейбусного парку. Тож, якщо перший не відбудеться, другого теж може не бути».
Лісу ще вистачає. Поки що
Замість керівника «Теплокомуненерго» Арсена Блащука, який зараз перебуває на лікарняному, з «Репортером» спілкувався начальник планово?економічного відділу підприємства Ігор Угриновський. Він настроєний оптимістично. Говорить, що всі фінансові показники «Теплокомуненерго» у 2008 році з усіх боків перевіряли представники ЄБРР. І якщо співпраця таки відбудеться, то будуть не лише контролювати, а й допомагати та навчати працювати за європейськими стандартами. У першу чергу в роботі з фінансами. А от до деталізації технічного плану проекту «Теплокомуненерго» планує приступити лише після підписання кредитної угоди.
«Техплану ще немає, — каже Ігор Угриновський. — Зараз є лише загальні риси. Чому? Все потрібно адаптувати до тих змін, що відбулися за останній час. Наприклад, у попередньому техніко?економічному обґрунтуванні враховано одне обладнання, а зараз вже є інше, сучасніше, економніше та дешевше. Це потрібно враховувати».
Великі надії в «Теплокомуненерго» покладають на когенераційні установки та котли на твердому паливі. Ігор Угриновський говорить про відчутну економію газу за рахунок використання відходів деревини та продаж надлишків електроенергії з когенерації.
А от директор компанії «Маодот-1» Тарас Виноградник, який ще наприкінці грудня виступав на нараді господарського активу міста саме по питанню кредиту ЄБРР, до твердого палива ставиться дуже скептично.
«Я задав декілька запитань і не отримав жодної відповіді. Нам кажуть, що котельні працюватимуть на твердому паливі. Хтось рахував, скільки потрібно тієї тирси чи брикетів, як те паливо транспортувати й куди складати? — говорить Тарас Виноградник. — Діловий вік дерева починається від 25 років. Чи є програма відновлення? Немає відповіді. Так Карпати скоро стануть зовсім лисими.
Будь-яке рішення має бути зваженим, продуманим, концептуальним. А особливо кредит, який ляже на плечі громади міста. Треба провести детальний і незалежний енергоаудит. Почати з обліку. Чому «Теплокомуненерго» не ставить лічильники тепла? Бо їм це невигідно. Треба знайти усі точки тепловтрат, і розробити програму їх закриття. Це ж не тільки котельні, і не лише мережі, а ще й будинки, квартири, батареї, вікна. Потім краще було б розробити пілотний проект, наприклад, однієї котельні та відпрацювати на ній все комплексно. А нині, за великим рахунком, маємо рівняння з декількома невідомими і одним відомим — сумою кредиту…».
Наостанок Тарас Виноградник згадує приклад розумного підходу у норвезькій столиці — Осло. Дев’ять тисяч квартир у цьому місті опалюється за рахунок тепла від каналізації. Для цього із природно теплих каналізаційних стоків спеціальними приладами забираються «зайві» калорії, які йдуть на опалення. Можна сказати, що мешканці Осло допомагають опалювати свої квартири, миючи руки теплою водою або змиваючи за собою в туалеті. Красива технологія, чи не так?
То може б ми краще замість грошей позичили на всю Україну декілька сотень розумних «європейських» голів?
