Коноплю (у народі – план) називають легкими наркотиками. Цією «легкістю» зазвичай і тішать себе наркомани-початківці. Але саме з плану починали ті, що зараз лікуються від залежності в Івано-Франківському наркодиспансері.
На кожному кроці
Пересічні прикарпатці навіть можуть не підозрювати, що наркоманський притон знаходиться у будинку, повз який вони проходять щодня на роботу чи навчання. Чимало людей такі «точки» байдуже обходять, але й чимало завертають до них. Зазвичай – молоді здорові хлопці та дівчата, аби дістати порцію «гарного настрою». І, на жаль, придбати це «щастя» нині – не проблема. Можеш купити собі сам, якщо знаєш певні місця. Не знаєш – дізнатися легко. А є й місця, де до тебе можуть підійти «добрі люди» з пропозицією – відкрити для себе щось нове.
«Ми були на одному фестивалі в Ужгороді, – розповідає Ірина, студентка одного із прикарпатських вишів. – Тривав він п’ять днів. Окрім хорошої музики, нам пропонували попробувати трави чи таблеток. Щодня, на дві години, приїздили місцеві наркодилери та пропагували «розширення свідомості» за допомогою всіляких таких штук. Хто не мав грошей – пригощали. Адже потім все одно прийдуть вдруге, і вже з грішми, або обміняють якусь вкрадену річ».
Але не будемо ходити далеко. І в Івано-Франківську, в одному з нічних клубів знайдуться такі доброзичливці. Збуджена тусовкою молодь часто залюбки погоджується на таку пропозицію. А потім ті ж «добрі люди» завжди допоможуть…
«Конопля – сезонний продукт, – розповідає Ігор, наркоман-аматор, принаймні, поки що. – Найважче дістати її влітку, адже нового урожаю ще немає. Але дехто вирощує в домашніх умовах. Ціна за «кораблик» – сірникову коробку – від 130‑220 грн. На один раз на компанію вистачить. В сезонний період від – 80 грн. до 150 грн. Через посередників тобі її можуть принести, навіть ходити нікуди не доведеться».
Проблема приїхала
Хай вибачають мешканці Галицького та Калуського районів, але наркоманія на Прикарпатті з’явилася саме звідти. Свого часу, коли споруджували Бурштинську ТЕС чи калуську «Оріану», на будівництво до Івано-Франківщини приїхало чимало людей з різних куточків та з різною ментальністю. Фактично саме з Бурштина та Калуша і з’явилися перші прикарпатські наркомани. Проте, якщо взяти в межах України, то в нас ще доволі спокійна ситуація. Але тішитись все одно не варто.
«За дев’ять місяців цього року по області виявлено 445 злочинів, пов’язаних з наркотиками, минулого – 410, – каже начальник ЦЗГ УВМС в області Василь Гультайчук. – Менше, напевно, просто не може бути, бо ми знаємо, що ця проблема таки є. Також зафіксовано 193 факти збуту наркотиків та 135 – зберігання».
Окрім «вітчизняного вирощення» коноплі чи маку, на територію нашої держави, зокрема на Прикарпаття багато наркотичного сміття потрапляє саме з-за кордону.
«Цього року викрито дві організовані злочинні групи, які займалися нелегальною доставкою наркотиків через кордон, – говорить Гультайчук. – Завозили контрабандою наркотичний засіб синтетичного ряду – пігулки «Субітекс». Потім через мережу роздрібних торгівців її продавали. Це досить небезпечний наркотик, адже після кількох вживань викликає залежність. Викрито 13 каналів нелегального надходження наркотиків у область з території Франції, Польщі, Чехії, Італії».
До речі, до однієї злочинної групи, яка діяла у Галичі, входив житель Івано-Франківська – лікар наркологічного диспансеру, який брав активну участь у продажі наркотиків серед своїх пацієнтів.
Зазвичай наркотики крутяться там, де є багато студентської молоді, зокрема, легко дістати їх і в гуртожитку. На жаль, нині наркотики є і в школах.
«На сьогодні виявлено 13 фактів незаконного обігу наркотиків на території навчальних закладів – це університети, училища, школи, – продовжує Василь Гультайчук. – З них уже порушено дев’ять кримінальних справ».
Крім того, за словами Гультайчука вже є 44 протоколи про адміністративні правопорушення, тобто там, де була незначна кількість наркотиків, недостатня для порушення кримінальної справи.
Страшний плач
Лише у Івано-Франківську з діагнозом наркоманія нині зареєстровано 485 осіб. У групі ризику – 946. Це ті, що вживають наркотики, але в них ще не остаточно сформоване захворювання. З розповідей пацієнтів, які потрапляють до нарковідділення, – починають саме з трави.
«Конопля (канабіс) – це є жиророзчинна речовина, – розповідає завідувач наркологічним відділенням Дарія Дмитерко. – В організмі людини найбільше жирів знаходиться у мозку та печінці, тому ці органи вражаються першими. З коноплі зазвичай і починають у підлітковому віці. Два-три рази курнув, далі «пересідають» на щось серйозніше. Останнім часом почали слідкувати за хворими, які багато років, як кажуть, «сидять у системі» – курять регулярно і великими дозами. Різко міняється поведінка цих людей та страждає інтелект. Часто звертаються студенти. Вони не в змозі засвоювати лекційний матеріал, не можуть його вислухати, не те що записати».
До речі, часто у наркодиспансер звертаються молоді люди, аби дістати довідку для отримання водійських прав.
«Ми практично всім від 18 до 20 років робимо тести сечі, – говорить Дмитерко. – Це нескладний процес, з якого ми відразу знаємо, чи курить людина коноплю, чи ні. Конопля дуже важко виводиться з організму. Навіть якщо людина курила її один раз, мозкові клітини зберігають цю «подію» ще протягом 30 днів. Якщо курити часто, то мозок просто не встигає повертатися до нормального стану».
Це треба пояснювати із самого малечку, з дитячого садка, каже Дарія Дмитерко, говорити дітям усе прямо та відкритим текстом.
«Я часто стикаюся з тим, наскільки батьки безграмотні, – обурюється лікар-нарколог. – Я називаю це синдромом страуса. Був такий випадок, що дитина із 13 років курила коноплю, потім їла таблетки, і про це все батьки дізналися, коли йому виповнився 21 рік. Вони настільки звикли, що дитина якась не така, якась особлива, що не помічали реальної проблеми. Прийшли до нас, коли з хати почали зникати цінні речі. Хлопчина навіть дивувався: «Мамо, а ти хіба не знала?».
Таких випадків буває чимало. І найгірше, коли наркоманами стають діти.
«Зовсім недавній випадок стався з 14‑літнім хлопчиною, – продовжує лікар. – Дитина малою дуже важко хворіла, на неї всі дмухали і все дозволяли. Він мав індивідуальний графік відвідування в школі. Почав курити коноплю. Потім на бабусиній квартирі, де ніхто не живе, організував притон, став колотися. І це не поодинокі випадки».
До речі, серед наркоманів багато дівчат.
«Ви просто не уявляєте, як жахливо слухати плач дітей, яких народжують наркоманки, – розказує пані Дарія. – Адже дитина в утробі також отримувала дозу наркотику. Коли вона від’єдналася від матері, то втратила і свою дозу. Тому у таких новонароджених вже спостерігаються ломки. Це страшний плач».
Комусь потрібні висновки?
