У повітрі пахне кавою і випічкою з листкового тіста. Афінські вулиці майже порожні, хоча приблизно десята і це будній день. Власники кафе та магазинів неспішно миють тротуар перед своїми закладами, готуючись до відкриття. Спека ще не закутала місто, а воно вже дрімає, проживаючи день як одну велику сієсту.
Тут не прийнято метушитися: все минуще, окрім хіба що колон Парфенону, які височіють на горі вже більше двох тисячоліть, пише Репортер.
Пам’ять у руїнах
До Афін прилітаємо пізно ввечері з Києва і ще встигаємо на останній поїзд метро з аеропорту. Станція «Омонія», біля якої розташовано багато бюджетних непоганих готелів у центрі міста, має не дуже добру славу. Тут селяться багато мігрантів, тож краще не виставляти напоказ дорогі телефони чи камери.
Ранок в Афінах теплий, але ще не спекотний. Подекуди наглухо закриті магазини, десь прямо на тротуарі живуть безхатьки. Але економічна криза не сильно кидається в очі. Загалом, усе виглядає, як у багатьох південних містах Європи.
Дорога до Акрополя, головної пам’ятки Афін, веде повз історичний район Плака з вузенькими вуличками і затишними кафе, та площу Монастіракі, де вже починають розкладатися ятки старого ринку. Пів години у черзі – і ми вже піднімаємось на вершину однойменного пагорба. Головна споруда Акрополя – Парфенон, храм Афіни, покровительки міста. Колись багато убраний в прикраси, тепер це лише колонада й частина фронтонів. Все ж, це один з найвідоміших храмів давніх часів.
З вершини Акрополя відкривається гарний вид. Згори Афіни – біле місто, яке з усіх боків оточують пагорби.
Читайте: Зіпсована відпустка. Як не потрапити в халепу під час подорожі за кордон
Вхід на Акрополь коштує 20 євро, але за 30 можна відвідати ще п’ять об’єктів. Це Афінська агора (агора – місце зборів, базарна площа), Римська агора, бібліотека Адріана, храм Зевса Олімпейон, старовинне кладовище Керамейкос і ліцей Аристотеля. Більшість пам’яток – це просто археологічна зона з руїнами.
Найцікавіша – Афінська агора, де залишився добре збережений храм Гефеста. А Олімпейон колись був найбільшим храмом Давньої Греції. Про його колишні розміри нагадують більше десятка високих колон, які збереглися до наших днів.
Відпочити від історії можна в одному з багатьох міських кафе. Там одразу принесуть графин з крижаною водою, щоб запити полуденну спеку. На обід запропонують мусаку – грецьку запіканку з картоплі, фаршу й баклажанів. Або долмадес – голубці у виноградному листі. На закуску можна взяти традиційний грецький салат з соковитими маслинами. Приготуйтеся до компліменту від закладу: хліба з намазками на закуску або фруктів на десерт.
Щоб закріпити ефект від давніх руїн, наступного дня йдемо дивитися на скарби, знайдені під час розкопок. Національний археологічний музей Афін – найбільше вмістилище артефактів часів Давньої Греції. На першому поверсі найбільше залів із скульптурами богів та смертних мешканців грецьких полісів. А на другому поверсі можна надивитися на грецькі вази як на обкладинці підручника історії: коричнево-чорні, з геометричними візерунками або застиглими фігурами героїв і чудовиськ.
Сучасний центр Афін – Синтагма (площа Республіки). Там височіє Парламент Греції, а позаду неї розкинувся Національний сад – великий парк з алеями пальм, озерами та зоопарком.
Шукайте віслюка
Муніципалітет Афіни має кілька портів на Егейському морі. Найголовніший – порт Пірей, куди можна доїхати на метро. Звідти відходять величезні кораблі, багатоповерхові туристичні пороми та невеликі катери. Вони пливуть до одного з сотень грецьких островів, на яких люблять відпочивати туристи й місцеві.
Обираємо Гідру (або Ідру) через недалеке розташування: всього півтори години на швидкісному закритому катері. Перед посадкою поліція перевіряє сертифікати вакцинації або тести на Covid-19: зараз це вимога уряду. Всередині – зручні шкіряні крісла, телевізори й вікна, через які видно море.
А на Гідрі потрапляєш у зовсім інший світ. Здається, тут не існує ніяких проблем, лише білі вулички й синє море. На острові заборонений будь-який транспорт, тому, якщо потрібно відвезти багаж чи добратися кудись не натомивши ноги, – треба шукати віслюка. Ніби хвостаті таксі, вони чекають на пасажирів одразу в порту. Ще одні мешканці острова – великі різнокольорові коти, які дрімають на сонці.
Давні руїни і кам’яні стовпи. Туреччина, якої ви не бачили (ФОТО)
Але тут цікавіше гуляти пішки, бо кожна вулиця – ніби фотокартка. У компактному порту зосередилися найкращі кафе й магазини. Гідра має славу мистецького острова. За переказами, тут любили відпочивати Одрі Гепберн і Бріджит Бардо, а музикант Леонард Коен навіть мав тут будинок, про що свідчить пам’ятна вивіска. Тому не дивно, що тут багато крамничок з картинами, модним одягом і вишуканими сувенірами.
Далі треба заглибитись всередину острова, попри маленькі церкви й лимонні дерева. Куди не повернеш – всюди білі будинки, білі сходи, білі камені під ногами. Всю цю білосніжну сліпучість розбавляють коричневі дахи, сині вікна й рожеві пелюстки під ногами, які падають з кущів. Здається, кожен мешканець острова має за честь дотримуватися цієї кольорової гами і навіть горщики для квітів обирає під колір дверей і вікон: або коричневі, або сині.
Читайте: Маври, королі, Ґауді – Іспанія за тиждень (ФОТО)
Підйом білими сходами крутий, дихання збивається уже скоро. Зате рано чи пізно дійдеш до місця, звідки відкривається краєвид на будинки, гавань і сусідній півострів Пелопоннес.
Гідра – не той острів, який варто обирати для відпочинку на морі. Втім, пляжі тут є. Найкращі розташовані далі, через гори, туди можна доплисти на човнику. До трохи менших легко дійти пішки. Під ногами на пляжі галька, узбережжя кам’янисте. Але вода дуже чиста, прозора, глибока і яскраво синя: навіть море не порушує гармонію кольорів Гідри.
У Дельфах говорить Оракул
З Афін зручно добиратися до інших відомих міст Греції. З кількох станцій столиці ходять автобуси до Спарти, Мікен чи Олімпії. Але ми відправляємось в Дельфи, за 150 км вглиб материка. Краєвиди одразу за Афінами навіюють сум: ще недавно тут бушувало полум’я. Зараз вогонь уже загасили, але про трагедію нагадують пагорби попри трасу – випалені, чорні. А далі вже все спокійно: оливкові плантації і гори.
Мечеті, пустелі, фараони. Як подивитися Єгипет по-іншому (ФОТО)
Колись Дельфи були відомі на весь давній світ. Греки називали це місце «пупом Землі», за легендою саме тут був центр світу. Місто зробило собі славу на релігійному ґрунті: тут був храм бога Аполлона, де можна було задати своє запитання Оракулу. З усіх усюд сходилися сюди правителі й полководці, щоб дізнатися про майбутні війни і союзи. Жодне важливе рішення не ухвалювалося без Оракула. А що його відповіді були туманні й неоднозначні, то трактував їх кожен по-своєму.
Зараз туристи їдуть у Дельфи, щоб подивитися на археологічну зону: руїни храмів, святилищ і вулиць сакрального міста. Вони розкинулися поміж підгір’я Парнасу. Сюди варто їхати хоча б заради краєвидів: дорога й будинки причаїлися над урвищем, у долині тече річка, а навколо – стіна з високих зелених гір.
Територія музею під відкритим небом – це також високий пагорб. Туристам треба підніматися догори, повз руїни пам’яток. Колись тут були вулиці з багато оздобленими святилищами, які споруджували меценати, щоб задобрити Оракула. Посередині комплексу – руїни храму Аполлона, де й відбувалося саме дійство. Ще вище – залишки стадіону, де проводили Піфійські ігри, аналог відоміших Олімпійських. Йти треба повз високі сосни і модрини, хвойний аромат і голосний спів цикад, які в Греції взагалі не замовкають ні на хвилину.
Читайте: Колумбія смакує кавою. Пригоди прикарпатців у Південній Америці (ФОТО)
Поруч з руїнами є невеликий музей, який можна відвідати по тому ж квитку. Тут – скульптури й артефакти, знайдені у Дельфах. А трохи далі, попри дорогу – ще одні руїни, храму Афіни Пронаї. Для тих, хто не полінувався дійти, відкривається гарний краєвид на колишній толос – круглий храм з колонадою.
Саме містечко Дельфи повністю залежить від туристів. Тут – лише кілька вуличок, половина з них зайняті ресторанами, маленькими готелями й сувенірними крамницями. Але більшість відвідувачів тут проїздом, тому багато закладів порожні. Зате у місті можна насолодитися місцевим колоритом, який тут не показний: греки не підлаштовуються під туристів, як, наприклад, турки, і не нав’язують свої послуги. Втім, у таверні за невелику суму накривають цілу трапезу, яку можна їсти неспішно, під традиційну музику.
Щоб доїхати назад до столиці, чекаємо разом з туристами з Франції, Польщі та Британії на автобус. Він мав бути ще пів години тому, але тут нормально запізнюватись. І всі туристи, здається, уже вловили цю місцеву філософію і не панікують. Куди спішити у країні, якій вже п’ять тисячоліть?
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.