Чотири роки тому 8 грудня випало на неділю. Того дня в Києві зібралося ще одне мільйонне віче, а ближче до вечора революційний натовп завалив з постаменту Леніна.

Попри те, що у нашому місті є досить старих історичних будівель, особливо видатних і виразних серед них не надто багато. До того ж більшість вулиць сформовано так, що будинки пізніших епох або добудовувалися один за одним, або вбудовувалися у прогалини між давнішими.

Відколи тато переїхав зі Станіславова до мене у Винники, мене весь час хвилювало, чи йому тут не нудно, чи йому чогось не бракує

На відомому телеканалі з дня у день миготять обличчя запрошених до студії компетентних осіб, які витончено і майстерно пояснюють нам, що відбувається, і затягують у політичні хитроплетіння поточного моменту.

Мене дивували такі довгі розмови старших, бо вона належала до зовсім іншого світу, здавалося, із-за прірви. Вона була простою малоосвіченою жінкою, росіянкою, вдовою радянського офіцера, що прибув сюди відразу після війни.

Ну, ви бачили колись такого чоловіка, щоб сказав: дуже приємно, а я алкоголік

“Я не за Вакарчука, просто мені не хочеться вибирати між Бойком, Порошенком, Тимошенко чи Ляшком…”

“Нічого не втрачено. Нічого не завершилось. Мало що змінилось. У нас є наша країна. У нас є наші проблеми. А головне навіть не це. Головне, що в нас є наша гідність і наша свобода. Якщо комусь звучить пафосно – дивіться свій телевізор”.        

“Непогано було б і всі мої книжки в Польщі заборонити…”

Як доля дала мені шалений фарт – що я врешті – решт, після усього незробленого, попросту маю доступ до таких порад і можу зрозуміти, що вони невигадані…

“Не можна видавати книжки про, умовно кажучи, Майдан, війну, і водночас про щось із кимось домовлятися поза правилами”.

“У романі немає діалогів в традиційному сенсі – він написаний увесь час через оповідача, як переказ, а не як прямо переданий діалог”, – каже Андрухович.

Чи то через тих, хто мене виховував, чи через власні фонетичні вади, але я не можу вимовити слова «балкон», вимовити з твердим «л», навіть з київськими україномовними бандитами не вдавалося сказати інакше, тільки «балькон», як і «лямпа»

Організатори Днів російської культури у Центрі Цвєтаєвої у Фрайбурзі запросили Юрія Андруховича взяти участь у заході, присвяченому 100-річчю жовтневої революції.

Ще трохи – і будемо одне одному задниці демонструвати, бо аргументів бракує, пише письменник з Франківщини Юрій Винничук