Теги

ВибірРедакції

Browsing

Арт-майданчик фестивалю поєднуватиме найрізноманітніші види візуального мистецтва. Цьогоріч на “Трикутнику“ як окремий мистецький напрямок вперше буде представлене кіно – короткометражне, документальне та арт-хаус від молодих, але надзвичайно талановитих українських режисерів.

“Поки ми малювали мурал, багато жіночок, які проходили мимо і бачили чорний колір, обурювались. В кінці художник намалював на цеглині хрест і вставив цю цеглину в вікно. І одразу всі невдоволення змінилися захватом. Через два дні та цеглина від вітру впала, а робота стоїть ще й досі.”

Кирилюк побував на всіх гарячих точках Луганської області. Потрапив у 59-й мобільний госпіталь у відділення підсилення медичних підрозділів, яке не мало постійного місця дислокації. Частину часу проводив у госпіталі, де виконував роботу лікаря-стоматолога та щелепно-лицевого хірурга, решту часу займала робота на пересувному стоматкабінеті

Це свято має давню історію, адже проводиться ще з 1960-років. За Союзу святкування відбувалося у травні, коли худобу виганяли на полонину. Зараз свято ніби й символізує вихід на полонину, але відбувається вже тоді, коли полонинська ватра у розпалі. Адже, за вівчарською традицією, виганяючи худобу на полонини, пастухи розпалювали полонинську ватру. Вогонь підтримували ціле літо як своєрідний оберіг від диких звірів та нечистої сили — мавок, бісиць, чугайстрів.

У підбірці – келихи, інкрустовані бісером, глиняні глечики, дерев’яні різьблені колби для води, маслобойка з орнаментом, тарілки із ручним розписом, горнята й ложки з художньою різьбою та інше.

На кого й чому вирішили замінити чинного директора ЦСМ Анатолія Звіжинського? Та що було зроблено Звіжинським за три роки керівництва ЦСМ’ом?

“Учора стихія, як та поліція, блимала здаля синіми вогнями, дражнилась-грозилась, але так і не розродилася праведним гнівом над головами мирян-грішників міста Франкового. Хоча є інформація, що вона ефективно попрацювала на виїзді у приміські села”.

За три роки існування рубрики «Слідами старого Станиславова» ми використали найрізноманітніші поштівки різних видавництв. Більша частина з них вийшла за Австрії, коли філокартія переживала свій золотий вік. Рідше трапляються польські, хоч їх теж багато. Але подібної на сьогоднішню в нас ще не було.

Ми домовилися вважати історичне лайно скарбами минулого. Ми домовилися, що народ у нас мудрий і працьовитий. Ми домовилися не називати війну війною, а зрадників зрадниками. Ми домовилися, що можуть бути революції без завершення, герої без перемог і перемоги без здобутків. Нарешті, ми домовилися, що у нас є майбутнє

“Люк аналогічний викраденому, але вже не з бронзи, а з більш дешевого металу, враховуючи “контингент”, з яким маємо справу”, – пояснив відомий у місті меценат Віктор Вінтоняк, який замовив люк вже вдруге.