«Мамо, я тут їв пельмені! Останній раз я їх їв у січні, як ще був вдома», – переповідає слова вдячної мами воїна волонтерка Людмила Різак зі Старих Богородчан. Каже, нині також готують пельмені, а ще вареники з різними начинками, гречаники, рисяники, булочки, млинці й багато-багато іншої домашньої смакоти.
Це все для рідних чоловіків та їхніх побратимів завтра повезе їхній священник Анатолій Холівчук, пише Репортер.
Варениковий конвеєр
У суботу з 9.00 біля церкви Юрія Переможця, а точніше у приміщенні недільної школи, що поруч – кипить робота. Тут зібралося з 20 ґаздинь і всі зайняті роботою, бо в неділю зранку відправляється волонтерський бус на передову. То встигають усе зготувати, аби смачне й свіже доїхало до хлопців.
Епіцентр – всередині школи. Там за двома столами цілий варениковий конвеєр. Одні місять тісто, другі його розтачують, треті роблять пеленички, а решта ліплять вареники.
У вузькому коридорі біля плитки ще дві господині варять наліплені вареники, які молодші помічниці приносять і приносять на підносах.
Далі зварені пироги у мисках виносять надвір. Тут Людмила Різак поливає їх олійкою, аби не злипалися, й підкидає у мисці, аби швидше охолонули. Потім засипає у п’ятилітрове відро. Поливає шкварками з цибулею. Потім знову насипає вареники, знову поливає шкварками з цибулькою. І так, поки не відро не наповниться.
Як якийсь вареник розварений, то пані Люда відбирає в окрему миску. Каже, то брак, а хлопцям лише гарні мають бути.
Головне – дати клич
П’ятилітрові відра наповнюють варениками з сиром та картоплею, окремо з сиром, окремо з картоплею, з капустою. Ще будуть і пельмені.
От, приходить мама і знає, що будуть у її сина, та просить, мовляв, той любить пироги з самим сиром. Будь ласка, – зробили з самим сиром, – з посмішкою розказує пані Людмила. – Там в одної мами два сини воюють, то один пельмені любить. То для нього спеціально зробили. Вона раз приходить, обіймає і надякуватись не може, бо син отримав і смакував.
Читайте також: Молитовний щит та інструктаж від Бога. Капелан зі Старих Богородчан про поїздки на передову (ФОТО)
Син пані Люди також на фронті. Він був в АТО, каже, і зараз також не чекав, аби його просили. Вже 27 лютого пішов на війну.
У нас тут є жіночка, в якої два сини від лютого воюють, ще одна мама воїна там вареники ліпить, в одної, от, недавно син пішов, ще є жінка, в якої воює зять, – говорить пані Людмила. – Коли мій син був в АТО, такого руху не було. Отець Анатолій також їздив, і ми просто приносили домашнє, якось не було такого поштовху. Було спокійніше та й «Новою поштою» можна було все відправити. А зараз не всюди вона є й то все не так просто.
Розказує, що збиратися почали перед Великоднем. На Вербну неділю була перша акція. Їхній священник отець Анатолій Холівчук запропонував, аби люди долучилися – на Паску воїнів пригостити.
Ми зібралися, зготували й відправили, – розказує Людмила Різак. – Потім він їхав знову. Знову почали збиратися і варити. У нас є група у вайбері, 140 учасників. І як треба прийти, то наша адміністраторка групи Оксана Роспопа дає клич, і люди сходяться. Усі знають свою роботу, тож не треба казати, хто що має робити.
Жінка говорить, що нині прийшло ще мало – всього з 20 жіночок, бо поїздка “маленька”. Зазвичай приходить удвічі більше. Ще, каже, окремо вдома є господині, які щось доробляють, бо тут не дуже є місце.
З любов’ю й на перемогу
Голубці вже на нині зварені, гречаники потім привезуть, ще рисяники, – перераховує Оксана Роспопа, яка принесла пані Люді нову партію. – Це буде 12 поїздка. За 11 поїздок ми вже наробили 250 відер вареників, голубців – 120, 74 – пельменів. М’ясне асорті – 107 ящиків, пряників – 30 ящиків, м’ясна булочка – 400, солодка булочка – 400, кров’янка – 48 ящиків, хліба – 420. Ще були каші м’ясні – 600 банок.
Ще розказує, наробили й відправили 40 ящиків енергетичних батончиків. Жінки кажуть, що це також дуже потрібне, бо хлопці беруть собі три в кишеню і мають, чим підкріпитися на нічному чергуванні.
Зі Старих Богородчан нині у війську понад 40 хлопців. Але господині готують так, аби стало і їм, і побратимам.
Літом жара, а ми також готували, – каже пані Люда. – Усе морозили, пакували у фольгу, плівку. І все доїздило. То як привозив, то хлопці холодні їли. В одній руці вареник, у другій – котлета.
Читайте: Вулик змістів і взаємодопомоги. Як коломияни та приїжджі об’єдналися, аби стати сильнішими (ФОТО)
Хлопці кажуть, ми маємо, що тут їсти, але домашнього дуже хочеться, – додає пані Оксана.
Хлопці знімають відео, як їдять їхні вареники, і присилають їм. Про це волонтерки розказують, як про щось неймовірне, як найцінніше.
Продуктами для готування смакоти помагають селяни, також відкрили окремий рахунок.
От, коли треба, тоді перекидають, – розказує Оксана Роспопа. – Є таких три таємні жертводавці, що постійно, або в той день, коли ми збираємося робити, або перед тим перекидають по 5000 грн. З Польщі коліжанка Таня Гром, то вона перший раз мені помагала відкривати рахунок і досьогодні слідкує за нами у фейсбуці й помагає. От, ліки передала для хлопців проти вірусів, від кашлю, натиратися від окопних кліщів. Залучене і село, і пропри село. Відколи ми почали готувати, то ніхто не відмовив ні в чому.
Оксанина донька Таня робить вдома окопні свічки. Дівчинка каже, навчилася сама з інтернету. Вже зробила 60 штук. Перед тим вони плели з однокласниками браслети й продавали. Зароблене віддавали на армію. На дорозі стояли, по селі ходили. Потім інші компанії збиралися і змагалися, хто більше продасть, аби азартніше.
Дуже хочемо перемоги. Дуже, – зітхає Людмила Різак.
Я казала, як перемога, то на пекарні зразу печуться короваї, – каже пані Оксана. – І на кожну позицію – по короваю.
Хлопцям нема куди відступати, ну і нам також, – продовжує пані Люда. – І ми готуємося до наступних поїздок. От, фарш закуповуємо наперед, філе куряче тримаємо у морозилці. Аби мали готове й не шукали потім десь. Підприємиця дає нам апельсини, мандарини, огірки, капусту. Зараз хочемо самі собі квасити, аби голубці робити. Буде перемога – то ті всі голубці підуть на перемогу. Не пропаде.
Жінки нині тут до останнього, поки остання коробка не буде спакована в бус. Далі священник благословляє усіх, і лише тоді всі розходяться по домівках.
Кожна коробка, кожне відерце підписане, що там і з приміткою, що все зроблене з любов’ю і на перемогу.
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.