Статті

Молитовний щит та інструктаж від Бога. Капелан зі Старих Богородчан про поїздки на передову (ФОТО)

Google+PinterestLinkedInTumblr

Капелан Анатолій Холівчук організував у Старих Богородчанах молитовний щит – безперервну молитву за воїнів. Також регулярно він їздить до на передову, привозить їм щось тепле й смачне.

А найголовніше, каже, надає духовно-моральну підтримку, бо її там потребують найбільше, пише Репортер.

капелан Старі Богородчани і поїздки на передову
Церква Святого Великомученика Юрія Переможця у селі Старі Богородчани побудована 1923 року

Тут ми можемо самі себе підтримати

У храмі Святого Великомученика Юрія Переможця у селі Старі Богородчани щойно закінчилась відправа. Селяни виходять, забирають свої ровери з-під церкви й роз’їжджаються додому. Хтось залишається й помагає пакувати у коробки калачі, солодощі, цукор, фрукти.

Це поприносили парафіяни на парастас. І це все та багато іншого настоятель храму отець Анатолій Холівчук повезе до хлопців на передову. З лютого це вже буде 12 поїздка. Але на схід отець Анатолій їздить давно, ще з 2016 року – як капелан.

капелан Старі Богородчани і поїздки на передову
Усі ці калачі, хліби та солодощі повезуть військовим

Тодішній предстоятель УПЦ Філарет заснував СУВД – синодальне управління військового духовенства, – розказує Холівчук. – І кожен, з благословення свого єпархіального владики, проходив ротації. Вони тривали по місяцю. За бажанням можна було пройти дві-три ротації, тобто два-три місяці. Я пішов, аби духовно підтримати наших парафіян, наших воїнів.

капелан Старі Богородчани і поїздки на передову
І капелани проходять спеціальні навчання

Перед тим, каже, капелани проходили спеціальні навчання у Києві, на Трухановому острові.

Розказує, про першу ротацію, яка була у лютому 2016 року. Тоді був при 57 бригаді і ПКШР – прикордонній комендатурі швидкого реагування. Місце постійної дислокації – Бахмут (тоді місто ще було Артемівськом). Але там капелан не сидів, а їздив з хлопцями на позиції – Майорськ, Світлодарська дуга. Каже, там було непросто.

Навіть доходило до того, що доводилося з хлопцями зброю чистити, жити з ними у бліндажах, але молитися, – усміхається Анатолій Холівчук.

Читайте також: З-за океану. Як медик з Франківська керує в американській лікарні й допомагає Україні

Зізнається, коли вперше приїхав на Донбас, то хотілося вернутися в поїзд і поїхати назад, додому.

Просто було страшно, але страх – це нормально, – каже священник. – Це захисна реакція. Страшніше, коли не боїшся. Там у героїв не граються. Там зовсім інше життя. А коли після ротації приїхав додому, хотів назад на війну – до хлопців. Розумієш, що там ти більше потрібний. Тут мирна територія, тут ми можемо придбати собі їжу, піти до храму й спокійно стати на молитву. Тут ми можемо самі себе підтримати, а там потрібна допомога.

Інструктаж від Бога

Тоді, каже, йому попалися хлопці з півдня, півночі та сходу України.

Неоране поле роботи, бо їх треба було вчити «Отче наш», дехто хреститися не вмів, – розповідає Холівчук. – Там було легко проповідувати. І хлопці цього хотіли, довіряли, бо бачили, що ти не сидиш у тилу, а з ними там молишся, а вони хочуть молитви. Були смішні випадки. От, курять вони багато. Я, як священник, маю дати зауваження. Кажу: «Скоро дощ буде, диви як ви закоптили хмари». І вони сміються, але “бичкують” цигарки. І матюки там летять і також жартом: «Хлопці, зуби будуть випадати. А вони нині дорогі. Чого? – питають. Та бо ви матюкаєтесь».

капелан Старі Богородчани і поїздки на передову
Отець Анатолій Холівчук (справа) з побратимами

Ще отець Анатолій розказує про хлопців зі Звенигородки. Стояв з ними під Дебальцевим, то вони завжди просили, аби розказав їм ще щось і ще щось.

Читайте: Парафія Криворівні святкуватиме Різдво 25 грудня

Аби вони тобі довіряли, ти маєш бути з ними разом, – говорить капелан. – Не маєш сидіти в Артемівську, а вони приїхали до тебе з бойового ледве теплі, а ти їм тут починаєш розказувати, як вони мають вести духовний спосіб життя. А коли ти там з ними… Був такий цікавий випадок, який я запам’ятав на все життя. Я з ними на позиціях стояв і десь можна було у бліндажі чи в окопах поспати. Прокидаюся, а вони мене бронежилетами понакривали, аби мені не було холодно. Я тоді аж заплакав.

Згадує, що на фронті і вінчав, і хрестив – просто у бліндажі. Каже, там невіруючі стають віруючими.

От, у Майорську, біля Горлівки, проводив єлеєпомазання – ставив хрестики єлеєм на чолі, – отець Анатолій. – І підходить один воїн до хлопців, мовляв, що то отець таке робить? І один з військових подав свою версію, як він собі розумів – аби кулі не брали. І навіть невіруюча людина прибігає й просить, аби поклав і йому хрестик.

Одеські хлопці дали Холівчуку позивний – «Спаситель».

Я їм казав, що найперше Спаситель – то наш Отець Небесний, – розповідає капелан. – Був у них такий командир з позивним «Морячок», то все казав хлопцям перед шикуванням: «Спершу інструктаж від Бога, а потім від мене». Тобто було поняття, що як благословляє священник, то інструктаж дає Бог.

Одна загублена вівця важливіша, – каже капелан

АТО, ООС і те, що зараз – зовсім різні речі. Знаєте чим відрізняються? – питає Холівчук. – Коли ти у 2016 році їхав і був там, то знав, що в тебе за плечима мирна Україна. А зараз ти весь час перебуваєш у зоні бойових дій. Ви думаєте, що ми тут у безпеці? Звичайно, там гірше. Там більша небезпека. Але зараз війна по всій Україні.

капелан Старі Богородчани і поїздки на передову
Це буде вже 12 поїздка від парафії

За словами отця Анатолія, зараз і капеланство інше, адже прийняли закон, що треба зробити вибір. Або ти лишаєш парафію, підписуєш контракт і стаєш штатним капеланом бригади. Або лишаєшся тут, але їздиш духовно, морально й десь матеріально підтримати наших воїнів. Він поки вибрав друге і є капеланом резерву. Але, каже, не виключає варіанту підписання контракту й мобілізації. А зараз поєднує трохи волонтерську діяльність з капеланською.

Тож готують, збирають, складають, купують усе, що можуть, і везуть у бригади, де служать їхні парафіяни, воїни з села та громади.

Десь були заперечення, що парафіяни лише тут, але там – також парафіяни! – пояснює Холівчук. – Там парафіяни відносяться до тої категорії, про яку казав Господь, що пастир добрий душу вкладає в овець, але пастир добрий, що 99 овець залишає і йде шукати одну, що загубилась. І коли найде одну, він більше радіє одну найшовши, ніж 99 маючи. Тобто зараз одна вівця десь там знаходиться, до якої треба поїхати, а 99 тут залишити.

Зі Старих Богородчан нині понад 40 воїнів служить у різних бригадах. Також нині на передовій і рідний брат та племінник отця Анатолія. Усіх стараються відвідати.

Сьогодні був парастас і всі продукти, які принесли, – все пакуємо та веземо, – говорить отець Анатолій. – Там жінки готують. Але то не те волонтерство. Ми так – у міру можливості. Привезли п’ять тепловізорів, дві буржуйки. У порівнянні, як люди допомагають, ми це навіть не афішуємо ніде. Але скільки можемо, стільки й робимо. Та найголовніша мета нашої поїздки – підняття духу молитвою.

З тими варениками, які готують старобогодчанські господині, каже, привозить воїнам любов, впевненість у молитві й у тому, що в тилу їх готові підтримувати чим можуть.

У нас зроблений такий молитовний щит, – розказує отець Анатолій. – Село поділено на певних людей, які читають Псалтир цілодобово. Ця домашня молитва за воїнів не припиняється і не переривається. Молитва починається у рівній годині і через рівну годину естафету переймає інша людина. Кожен має свій час.

Але скромні парафіяни церкви Юрія Переможця вже відправили десять машин хлопцям. Зараз на Донбас готують ще одну автівку.

Капелан Анатолій Холівчук і подарована ікона від 63 бригади

А ще у храмі є дві особливі ікони. Одна – від 63 бригади, а інша – від 79 бригади. Воїни самі скинулися, аби віддячити за підтримку.

Авторка: Світлана Лелик

Донат
Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Реклама партнерів:  

Comments are closed.