Вміння боротися і пам‘ятати. Чому варто відвідати музей Варшавського повстання (ФОТО)

«Потрібно було все це пережити, аби зрозуміти, що Варшава не могла не боротися». Це написано на вході до музею Варшавського повстання.

Повстання тривало два місяці – з 1 серпня по 2 жовтня 1944 року – і стало найбільшою військовою операцією, яку здійснили європейські рухи опору під час Другої світової війни.

Окупована Варшава повстала з надією, що людям вдасться протриматися кілька днів, до приходу Червоної армії. Адже, за попереднім наказом, Перший Білоруський фронт мав 28 липня 1944 року розпочати наступ у бік Варшави, форсувати Віслу й дійти до Праги не пізніше 5-8 серпня. Однак Сталін вирішив інакше. Червоні зупинили наступ і вичікували, адже знищення Варшави як найбільшого осередку опору значно полегшило б подальшу совітизацію польського суспільства.

За 63 дні німці придушили повстання. Точна кількість жертв досі залишається невідомою. Вважається, що близько 16 000 учасників загинули й 6000 важко поранені. Під час каральних операцій німці вбили від 150 000 до 200 000 мирних мешканців.

Червоні зайняли Варшаву лише в січні 1945 року. На той момент понад 85 % міста лежало в руїнах.

Ляльки під барикадою

Дітей у музеї багато. Їх везуть автобусами з усієї країни, аби розказати про цю трагічну сторінку історії Польщі. Діти не нудяться від довгих, незрозумілих для них монологів екскурсовода – більшість залів спеціально адаптували для них.

Шокуючі кадри убитих людей на руїнах показують на екранах, що розташовані ніби в «колодязях» з високими стінками. Малеча явно не дотягнеться, та й дорослі, якщо не хочуть, – можуть не дивитися.

На стінах висять папірці з відривного календаря – тож від початку до кінця експозиції можна зібрати собі поденний календар повстання. Читати, звісно, будуть дорослі, а от сам процес збирання листочків неабияк зацікавлює дітей.

Є навіть окремий зал для малечі, в якому розповідають історії дітей, які брали безпосередню участь у повстанні. Харцери – польська скаутська організація, її члени розносили польову пошту, що було чи не єдиним засобом зв’язку повстанців з родинами.

На стінах багато фото дітей у формі, спеціальні поштові скриньки. Малі відвідувачі можуть взаємодіяти з експонатами: написати листа, поставити печатку харцерської польової пошти, розмальовувати символіку повстанців. В окремій кімнаті є куток, де зберігаються саморобні маріонетки повстанського вуличного театру – «Ляльки під барикадою». Більшість вистав цього театру були комедійними, а сюжети здебільшого обігрували боротьбу з німцями. В центрі лялькової експозиції – нацистський пес, який уособлював Третій рейх.

Відчуй себе повстанцем

Вся історія повстання в музеї дуже персоналізована. Можна навіть поговорити телефоном з тими, хто вижив. Звісно, усі відповіді записані наперед, але ефект від переповідання подій з перших вуст – вражає. У стінах усіх залів є невеликі шухляди, де лежать біографії найактивніших учасників руху опору. Усі тексти подаються польською та англійською.

У найбільшому залі стоїть інтерактивне табло, яке ніби сканує обличчя людини і видає фото найбільш схожого повстанця або повстанки. Аби спробувати на собі, довелося чекати в черзі. Ті, хто в музеї вже не вперше, кажуть, що інколи апарат видає дуже схожі фотографії. Крім фото, на екрані з’являється інформація – на якому терені міста воював цей повстанець, хто він, його псевдо.

Скляна стіна одного з залів складається з іменних біло-червоних пов’язок повстанців, подекуди заляпаних кров’ю. Такі пов’язки поляки досі вдягають на День незалежності, як знак пам’яті.

Місто могил

Крім інтерактивних табло, у музеї є купа продуманих дизайнерських рішень. Зокрема чорна стіна – «серце Варшави», імпульси якої можна не лише почути, а й відчути на дотик. Люди біля неї майже медитують із закритими очима. У найбільшому залі під стелею підвішені німецькі літаки, які зруйнували більшу частину міста. Променем світла на пропелері створюється ефект руху, додається завивання бомб і звуки розривів – усе дуже переконливо й моторошно.

Окремою обов’язковою зупинкою в музеї є перегляд короткометражної стрічки – «Місто руїн». Це перша повномасштабна 3D-реконструкція розбомбленої Варшави.

Поміж безлічі фото та інформаційних стендів у підлозі одного з залів під склом відтворені імпровізовані могили загиблих. Спершу повстанців ховали в ящиках з-під боєприпасів і скринях, але згодом їх теж забракло, тому ховали тіла просто під завалами. За два місяці у Варшаві виросло так зване «Місто могил».

Перехід між кількома залами зроблений у вигляді каналізаційних тунелів, по яких здебільшого пересувалися повстанці.

Обличчя й життя

У черговому залі стоїть копія знаменитої варшавської «Сиренки». Прототипом міфічного персонажу стала 23-річна студентка етнографії Варшавського університету – Кристина Крахельська.

«Створене мною обличчя варшавської Сирени навмисно змонументалізоване, аби не було так легко впізнати Кришю, яка ходить цими вулицями, аби, можливо, це її не бентежило. Бо ходила варшавськими вулицями проста, висока, сяюча усмішкою внутрішньої юнацької радості й сили, готова на все, що справедливе, чесне й прекрасне», – писала скульпторка Людвіка Ціхотська.

Майстриня працювала над «Сиренкою» у 1936-1937 роках. Звісно, вона не могла передбачити, що Кристина, яка «подарувала» своє обличчя символу столиці, у 1944 році віддасть за Варшаву своє життя.

Аби кожен знав і пишався

Кожного Різдва у великому залі під літаками влаштовують святкову вечерю для ветеранів повстання. А в день його початку, 1 серпня, о 17.00, у Варшаві гучно вмикають сирени. Настає так звана година W. Автобуси, трамваї, автомобілі та пішоходи зупиняються, місто на хвилину затихає, аби вшанувати пам’ять полеглих повстанців. Після цього розпочинаються урочистості, їх проводять біля пам’ятника Gloria Victis на військовому міському кладовищі Повонзки.

На місцях барикад по всій столиці стоять пам’ятні плити, а в центрі міста – тематичний меморіал.

…Кімнати з підпільними друкарнями, які досі працюють, муляжні апарати Морзе, де кожен може відчути себе зв’язковим, купа роздаткового матеріалу – цим усім «Музей Варшавського повстання» є унікальним і дуже цікавим навіть для далеких від історії відвідувачів. У касах надзвичайно багато сувенірної продукції з фотокартками й символікою повстанців. Книги наукові, публіцистичні, навіть комікси про повстання. Ігри за мотивами подій серпня-вересня 1944 року для всієї родини. Аби кожен, навіть найменший поляк, знав своїх героїв і пишався ними.

На території музею завше людно, бігають харцери. Місцеві кажуть, порожньо тут не буває.

Авторка: Тетяна Скоропляс