Вони громадські активістки, бо не уявляють собі іншого життя. Засновниці івано-франківської ГО «Переберія 42» Софія Піндус і Вікторія Баб’юк впевнені: міняти життя суспільства на краще – це обов’язок кожного.
Їхня організація створена недавно, але намагається допомогти всім, хто просить. У першу чергу – військовим, адже завдяки їм нині можуть існувати всі інші, пише Репортер.
У волонтерстві з юного віку
Софія Піндус і Вікторія Баб’юк – не новачки в активізмі й волонтерстві. Обидві встигли долучитися до різних ініціатив. Свою організацію спеціально не планували, але знайшли спільну мову й так виникла ідея.
Я люблю наукову фантастику, зокрема фільм Дугласа Адамса «Автостопом по галактиці». Там число 42 має важливе значення. А «переберія» – це просто гарне оригінальне українське слово. Так поєднали ці дві назви в одну, вийшло «Переберія 42», – розповідає Вікторія Баб’юк.
У мене все почалося, мабуть, з волонтерства на різних фестивалях. Мені ще було 14, всім було по 20. Але мені було все цікаво. тому якось почали мене далі запрошувати, – розповідає Софія Піндус. – Потім була ФРІ, «Відкриті клітки», ще ряд організацій. А вже коли почалося повномасштабне вторгнення, то долучилася до «Параграфу», працювала на складі гуманітарної допомоги, у ГО «Співдія», «Хартія Хаб» і вже там познайомилася з Вікою.
Вікторія Баб’юк – художниця і теж давно волонтерка. У 2021 році разом з друзями створила молодіжну спілку про мистецтво «Сумнів». Після вторгнення її перетворили на неофіційний волонтерський хаб і надавали допомогу тим, хто потребував. Займалися облаштуванням тимчасових пунктів розміщення для ВПО, пошуком їжі, ліків, кухонного приладдя…
А потім ми почали відкривати збори для військових, – каже Вікторія. – А потім я стала представницею ГО «Серафим». Це об’єднання волонтерів, які самі виготовляють дрони. Переважно – для 68 єгерської бригади імені Олексія Довбуша, 10 гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», для підрозділу «Стриж», для бригади «Рубіж» тощо.
Книги для бійців
У «Переберії 42» Вікторія Баб’юк часто займається організацією подій, особливо мистецьких, адже їй це близьке. Софія Піндус більше відповідальна за документальне оформлення діяльності. А загалом кожна робить те, що наразі треба.
Ми вирішили, що будемо реагувати на будь-який запит, – каже Софія. – От недавно їздили в «Карпатську зміну» і бавили 200 дітей з Херсона й Миколаєва. До того розказували про способи пам’ятування військових у Дубівецькій громаді. Якщо ми бачимо якусь потребу, запит – даємо реакцію. Ми ніколи й нікому не кажемо – ні.
Найчастіше дівчата закривають збори для військових із різних бригад. Допомагають не лише грошима: недавно «Переберія 42» закрила збір книжок для 7 артилерійської бригади «Грегіт» у корпусі «Хартія». Франківців просили приносити книги для бійців, щоб сформувати для них бібліотеку. Просили українську та світову літературу, нонфікшн, біографії, книги із саморозвитку.
Ми були раді можливості допомогти «Греготу», бо це дуже молода бригада, створена лише кілька місяців тому, тож їм багато чого ще треба, – говорить Вікторія. – Крім того, бригаду формують в Івано-Франківську, тож це нам ще ближче. Зараз будемо допомагати їм ще зі збором, там треба багато – понад 5 млн грн. Таку суму зібрати непросто. Тому, хто готовий, просимо зголошуватися і відкривати допоміжні банки.
За словами капелана «Греготу», отця Степана Хміля, зараз у бібліотеці є близько 200 книжок, 170 з яких зібрали з ініціативи «Переберії 42».
Багато хлопців беруть читати, обговорюють. Це цікавий проєкт, – каже отець Степан. – Дівчатам вдалося зібрати цікаві, нові книжки, сучасних авторів. Потрібна й художня література, і історична. У нас є хорунжа служба, яка розповідає про історичні події в контексті Франківська, про відомих особистостей. То ми даємо читати книжки на ці теми.
Бригада ще формується, на фронт відправиться з осені. Книги ще можна приносити – як і маскувальні сітки, зарядні станції та інші необхідні військовим речі.
Читайте: Ярослав Грицак у Франківську: Історія – це хвороба, а нація вимагає садівників
Новий сенс у слові «пам’ять»
Окремий важливий проєкт «Переберії 42» – меморалізація і пам’ятування загиблих військових, який проводять спільно з ГО «Вшануй». Проводять події у громадах для дорослих і дітей, розповідають, як можна вшановувати пам’ять про бійців, і про те, що це не обов’язково має впиратися у сум і сльози.
У Франківську теж не вистачає якихось офіційних розмов на цю тему, – каже Вікторія Баб’юк. – Акції пам’яті – дуже круті, але ми б хотіли більше якогось освітнього контенту: проводити діалоги і дискусії, шукати інших людей, які б могли ділитися своїми знаннями і формувати бесіди. Бо люди, які переживають це горе, все одно ніби відокремлені в суспільстві.
На таких подіях, зокрема, говорили і про хвилину мовчання, яку щодня влаштовують о 09:00.
Для нас дуже важливе питання: «Про що ви думаєте на хвилину мовчання? Чому вона потрібна?». Ми бачимо, що цієї розмови зараз не вистачає, – каже Вікторія. –Коли ми спілкувалися з людьми в громадах, зрозуміли, що для когось це примусово. Діти, підлітки й дорослі люди не завжди розуміють, для чого. А це розуміння важливе для нашого спільного майбутнього.
Як розповідає директорка «Центру дозвілля дітей та молоді Дубівецької сільської ради» Оксана Калинчук, учням було важливо дізнатися більше про способи вшанування пам’яті військових. А молоді дівчата з «Переберії 42» змогли знайти підхід до дітей.
За понад чотири роки ці всі слова – вшанування, пам’ять – уже пішли по колу, переросли в якийсь малоемоційний і не дуже зрозумілий ритуал, – каже Оксана Калинчук. – А дівчата поділилися своїм баченням, і діти зрозуміли, що вони теж можуть бути ініціаторами, робити це в більш новий, притаманний саме їм спосіб, наприклад, для менших учнів.
За словами Оксани Калинчук, спільно з волонтерками, у закладі планують розмалювати автобусні зупинки у громаді. Діти вирішили разом з іменами сучасних героїв втілити тему українського вояцтва, щоб вшанувати їхню пам’ять.
Зміни формують люди
Щодо мотивації, дівчат найбільше стимулюють небайдужі люди навколо і бажання до змін. А зміни вони планують починати з себе.
Насправді в нас доволі легко все виходить – у першу чергу через те, що нас оточують прекрасні люди, – говорить Софія Піндус. – Це громадські активісти, волонтери, які одразу відгукуються на заклик і кидаються виконувати. Це не про вмовляння, не про переконування. Нам дуже важливі такі люди, їх багато, але треба, щоб було ще більше. І це дуже цінно, тому що без людей, які нас оточують, ми нічого не варті.
Софія й Вікторія кажуть, що вже не могли б займатися чимось іншим.
Існує думка: якщо ти не у війську, ти – для війська. Але навіть коли закінчиться війна, і далі треба буде щось робити, – каже Софія – І до війни треба було теж. Тобто, питання не тільки у війні. Для мене це просто традиція, частина життя, як почистити зуби. Це – невід’ємна частина мене.
Читайте: «Пікассо» на війні. Михайло Остап’юк з Прикарпаття б’є тату в окопах і малює картини після штурмів
Як створити свою ГО
Головна порада дівчат, як створити свою ГО, – знайти однодумців і спільну ідею, якою гориш. Решта – формальності.
Якщо важко починати самостійно, можна спочатку долучитися до уже наявних громадських організацій. Їх є багато, і всюди потрібна допомога небайдужих.
Спочатку знайдіть людей, які так само шалені, як ви, і зрозумійте, що вам найбільше болить, – радить Вікторія Баб’юк. – А ще треба мати готовність достукуватися до інших, щоб вони теж включалися. Офіційні речі прийдуть з часом. Головне – почати.
Отже, всім, хто хоче створити свою ГО, варто почати з простого:
- Визначте ідею і сфери діяльності, оберіть назву.
- Знайдіть однодумців, які стануть з вами співзасновниками.
- Оберіть формат – зі статусом юридичної особи чи без. Від цього залежатиме звітність, можливість відкривати рахунки та подаватися на гранти.
- Напишіть статут – головний документ ГО.
- Проведіть установчі збори, де приймається рішення про створення організації.
- Подайте документи на реєстрацію. Це можна зробити через «Дію», ЦНАП, територіальні органи міністерства юстиції. Необхідний пакет документів: заява, протокол, статут та дані керівника.
Державна реєстрація є безкоштовною.
Авторка: Ольга Романська
