На реабілітації у тилових містах перебуває все більше військових, тож кожне місто має стати більш доступним.
В Івано-Франківську час від часу працюють над пониженнями на дорозі, намагаючись зробити простір безбар‘єрним. Втім, роботи ще багато, пише Репортер.
«Пандус є, а під’їхати неможливо»
Військовий Денис з позивним «Тезка» – родом з Харкова. Пів року він воював у 92 окремій штурмовій бригаді, поки не отримав поранення на Бахмутському напрямку. Уже понад місяць перебуває на реабілітації – спочатку в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні, а зараз – у Лисці. Чоловік очікує на протезування, а нині мусить пересуватися на кріслі колісному.
По Франківську вдалося трохи погуляти, загалом враження непогані, – розповідає Денис. – Звісно, були місця, де незручно проїхати. Наприклад, їхав у приватну клініку, біля неї пандус, але до пандуса по бордюру заїзду немає. На щастя, люди допомогли заїхати. А біля обласної лікарні всюди зручно, є доріжки, можна проїхати аж до «Нової пошти.
У Лисці ситуація з доступністю трохи гірша, каже військовий. Але вдалося розв’язати свої питання, відвідати кафе.
Думаю, у всіх містах України так: в одному місці все добре, є пандуси, пониження, а в іншому – погано, неможливо проїхати. Таке зустрічав і в Києві, і у Франківську, – ділиться Денис. – Працювати ще є над чим, і немало.
Читайте: Якщо хтось робить – і я зможу. Андрій Якубенко втратив на війні руку, але здатен віджатися 40 разів
Роман Семенишин родом із Вигоди на Долинщині. Служити пішов рік тому у 68 окрему єгерську бригаду. Спочатку воював на Харківщині, а потім – на Донеччині, де й отримав поранення. Реабілітацію проходить уже третій місяць в обласній лікарні в Івано-Франківську. Поряд з ним завжди дружина Василина. Розповідає, по місту вже є місця, де зручно пересуватися на електровізку, яким користується чоловік.
Великі торгові центри, як от «Епіцентр», уже більш доступні. Також ми були поблизу спортивного коледжу, там є стовпці, позначки, – каже Василина. – Є зручний пандус в обласній лікарні. А от у магазинах, кафе – як коли. Комунальний транспорт ми не перевіряли, бо не було потреби.
Вдома, у Вигоді, Семенишини вже облаштували пандус, яким Роман може легко з’їхати. Вгору – вже важче, адже чоловік не може триматися за поручні й підтягуватися, бо втратив на війні великий палець руки. Але електровізок допомагає з таким навантаженням.
Бруківку поки не мінятимуть
З минулого року в Івано-Франківську облаштовують пониження на пішохідних переходах. Такі маленькі з’їзди допомагають людям на кріслах колісних безперешкодно перетнути вулицю. За словами заступника міського голови Михайла Смушака, на франківських вулицях зробили уже близько сотні таких понижень.
Пониження є різні, тому важко міряти кількістю. Десь треба просто заасфальтувати, а десь повністю перекласти зо 20 метрів, – говорить Михайло Смушак. – Також на усіх переходах, разом з пониженнями, робимо тактильну плитку для людей з порушеннями зору.
Недавно у місті облаштували простір біля військової поліклініки на вулиці Старозамковій. Її відвідує багато військових, а досі доступ туди не був безбар‘єрним.
Зараз управління капітального будівництва робить пониження на вулиці Мазепи – від медуніверситету до вулиці Гурика – і на Чорновола – від Гординського до стадіону «Рух».
На цей рік у нас у планах ці дві вулиці, але завжди, коли ми проводимо ремонт об’єктів, враховуємо зміни до ДБН щодо доступності, – говорить начальник управління Роман Галіпчак. – Все ж наше місто трохи відстає по доступності, а людей з інвалідністю стає більше. Тому такі зміни потрібні, щоб усім було комфортно пересуватися. Робота, на перший погляд, легка, але з іншого, виконувати її доводиться у стиснених умовах. Бо це перехрестя, постійно є наплив транспорту, пішоходів – треба завершити якнайшвидше. Але інколи ремонт затягується, бо зараз у всіх підрядників є проблема з людьми.
Представник урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю Микола Макар каже – місто останнім часом стає більш доступним. Особливо, якщо йдеться про центр.
Спальні райони менш зручні. Там більше треба працювати, самим людям з інвалідністю, які там живуть, треба ініціювати зміни, – каже Микола Макар. – Але проводили роботи і на Каскаді, і на БАМі. Помалу місто отримує більш доступне обличчя. Зараз можна побачити більше людей з інвалідністю на вулицях – значить, місто стає доступним.
Щодо понижень, за словами Миколи Макара, наразі є проблема з переходом біля готелю «Надія», але обіцяли це виправити. Щодо старої бруківки, то поки таких змін, як у Львові, не планували. Нагадаємо, там недавно переклали частину бруківки на площі Ринок, зрізали нерівності, щоб по ній було зручно пересуватися на кріслі колісному чи на милицях.
Львів – старовинне місто, там ця проблема була більшою, ніж у нас. Але, можливо, будемо ініціювати такі зміни. Це було б зручно на переходах, як от перед залізничним вокзалом, – говорить представник уповноваженого. – Та загалом залізничний вокзал у нас нормально облаштований. Біля головного входу є пандус, можна скористатися туалетом для людей з інвалідністю. Недавно в Івано-Франківську проводили чемпіонат України, приїжджали 140 спортсменів з інвалідністю. Ніхто не скаржився.
Також стає більш соціально відповідальним і бізнес, каже Микола Макар. Найчастіше підприємці прислухаються до зауважень комісії по доступності.
Читайте: Без доступу. Чи готовий Франківськ приймати поранених воїнів
«Хороший дизайн не потребує сходів»
На початку лютого 2024 року в Івано-Франківську презентували рекомендації для розвитку інклюзивності. Їх розробили урбаністи Юрій та Катерина Лозовенки з ТОВ «Оресунд».
За словами урбаністів, наше місто повинне рухатися до принципів універсального дизайну. Йдеться про те, що будь-яка поверхня, вхід чи вихід повинні бути доступні для маломобільних категорій населення: людей старшого віку, батьків з малими дітьми, людей з інвалідністю тощо. Якщо буде зручно їм – буде зручно й усім решта.
У першу чергу йдеться про тротуари: їхня ширина має бути не меншою за 1,8 м, повздовжній ухил не більше 5%, а поперечний – 1-2%. Покриття повинне бути рівним і не допускати ковзання.
На тротуарах, пішохідних доріжках, перепадах висот, острівцях безпеки чи посадкових майданчиках мають бути пандуси з повздовжнім нахилом до 5%, у крайньому разі – до 8%.
Відкриті сходи на пішохідних шляхах теж повинні дублюватися пандусами. А на самих сходах марші мають мати від 3 до 12 східців, між ними – горизонтальні майданчики, не вужчі, ніж сходи. Усі сходинки мусять бути однаковими за шириною і висотою.
Посадкові майданчики на зупинках транспорту мають бути влаштовані на 20-25 см вище поверхні проїзної частини. Ширина посадкового майданчика – не менша за 1,5 м без урахування павільйону чи навісу. Зупинкові майданчики рекомендується облаштовувати бордюрами з увігнутою до проїзної частини дороги поверхнею для можливості під’їзду маршрутного транспорту впритул до майданчика.
Житлові будинки теж треба робити максимально доступними.
Тобто, всі входи й виходи мають розміщуватися лише врівень з землею. Не можна робити обертових дверей і таких, що гойдаються на завісах. Вхідні двері мають бути без порогів, у протилежному випадку має бути пандус.
Це – лише невелика частина правил, зібраних у ДБН та розроблених архітекторами й урбаністами. Серед основних порад переоблаштування міського простору в Івано-Франківську – уникати тисняви, перепадів поверхні й не перерізати проїзд тротуаром, краще навпаки. А також – менше монументальності, бо хороший дизайн простору не потребує сходинок.
Прикладом є багато міст Європи, де гладенька бруківка веде одразу до входу в будівлю. Наприклад, залізничний вокзал у Роттердамі чи входи до зупинок метро у Берліні. В Україні непоганими прикладами реконструкції громадського простору є сучасна Двірцева площа у Львові та вулиця Лесі Українки в Івано-Франківську.
Авторка: Ольга Романська
Ця стаття продовжує серію матеріалів “Після поранення” за підтримки Платформи “Тепле Місто”.
Comments are closed.