Ввечері 11 листопада в Івано-Франківську, біля кав’ярні «Prostir.coffee» зібралось багато гостей. Вони прийшли, аби разом з херсонцями відзначити четверту річницю звільнення їхнього міста від окупації. Вечір був благодійний, організували його теж херсонці – власники кав’ярні Костянтин і Поліна Дудченки.
Люди ділилися спогадами, купували пиріжки з капустою по-херсонськи, а ще – шкільне печиво, яке знають лише херсонці. Усі гроші підуть на допомогу морпіхам, що воюють на Херсонському напрямку, пише Репортер.
За словами Поліни Дудченко, у цей день вони не могли не зібрати херсонців. До Франківська подружжя переїхало навесні 2022-го, заснували тут кав’ярню, як і в рідному місті.
Поліна згадує як дізналась про деокупацію. Напередодні, 10 листопада 2022 року, вона гортала стрічку новин із першими натяками на деокупацію сусідніх сіл. А вже наступного дня новина про звільнення Херсона від окупантів застала її на роботі, в кав’ярні.
Читаєш новини й до кінця не віриш, що це правда, – згадує Поліна. – Пам’ятаю, першими до нас у кав’ярню забігли харків’яни. Вони вже мали досвід деокупації Харківщини. Прибігли з пляшкою ігристого нас вітати. А херсонці ще сиділи в новинах і не могли оговтатись. Це справді найкращий день у моєму житті – я ще ніколи стільки не плакала від щастя.
Ближче до вечора до простору сходиться все більше людей. Смакують каву, спілкуються, стоять у черзі за смаколиками. До речі, не простими, а за родинними херсонськими рецептами.
Мама Поліни, яка теж переїхала до Франківська, спекла фірмові херсонські пиріжки з капустою. А ще було «шкільне печиво». Це пісочне тістечко з яблучним повидлом усередині та глазур’ю зверху.
За словами Дудченків його знають всі херсонці.
Це печиво з Херсонського хлібокомбінату привозили у всі шкільні їдальні та продавали у маленьких крамницях.
Для нас було шоком, що в інших регіонах України про нього ніхто не знає, – розповідають Дудченки. – Ми знайшли у Франківську кондитера, який допоміг відновити цей рецепт. Тепер його можна скуштувати у нашій кав’ярні.
А ще можна було придбати томатний сік і томатний джем. Усі гроші з продажу відправлять для морпіхів 36 бригади на Херсонський напрямок.
На зустріч завітав і ветеран Андрій Каратник. У 2022 році у складі 46 десантно-штурмової бригади він брав участь у форсуванні річки Інгулець та звільненні Білогірки й Сухого Ставка. У сам Херсон зайти не встиг, бо отримав поранення й 11 листопада був у шпиталі.
Люди Херсонщини й Миколаївщини завжди надзвичайно тепло зустрічали українських військових, пригадує ветеран.
Коли ми звільняли села, у кожній хаті ліпили та роздавали вареники — хотіли нагодувати всіх, – говорить Андрій Каратник. – Тут я зустрів пані з Херсонщини, яка розповідала, що, коли дізналася про наступ ЗСУ, то забила варениками цілу морозилку. Були обійми, квіти й сльози радості не лише у місцевих.
За словами Костянтина Дудченка, який приїздив до Херсона у 2024 та 2025 роках, після відступу росіяни закріпились на лівому березі Дніпра та обстрілювали місто з мінометів, танків, “градів”. А потім додалися і дрони.
Загальна тривога там, на жаль, не працює, бо від виходу 120 міни до її прильоту лише п’ять секунд. Відповідно, заховатись в укриття нереально, – говорить Дудченко. – Місто тероризують постійно. 11 листопада 2025 року ми змушені були остаточно закрити нашу херсонську кав’ярню, яка працювала з 2019 року.
До останнього дня роботи закладу в Херсоні — упродовж двох із половиною років під обстрілами — працював бариста Олексій Мельниченко. Після закриття кав’ярні він переїхав до Івано-Франківська і тепер варить каву тут.
За ці 2,5 роки було багато різних подій – обстріли, повінь, постійний стрес, але саме у кав’ярні я старався робити все для того, аби люди приходили і могли трохи морально відпочити, – говорить Олексій. – І це було дуже важливо. Я постійно спілкувався з людьми, які приходили. Коли тільки приїхали до Франківська, було навіть дико, як тут тихо і як багато людей та машин.
Олексій показує свої листівки та календар, який зробив у 2024 році. Каже, він розлетівся по всьому світу, а всі гроші – для війська. Там були його малюнки про місто. Їх він малював у Херсоні, в кав’ярні, поки чекав людей.
Авторка: Світлана Лелик
