Днями був на зустрічі з випускниками однієї з кращих шкіл нашого міста. І коли мова зайшла про перспективи відновлювальної енергетики, то один із старшокласників поставив хороше запитання: а для чого це все, є ж атомна енергетика?
У цьому запитанні від молодої людини, народженої на початку 2000-их років, почув відголосок радянських гасел про «мирний атом». До слова, мирним його романтично почали називати якраз після показової демонстрації немирних можливостей – бомбардувань Хіросіми та Нагасакі наприкінці Другої світової війни та серії випробувань ядерної зброї різними країнами, пише Максим Карпаш для “Репортера”.
Академік Сахаров цілком справедливо зауважив, що війни із застосуванням атомної зброї людство не переживе, спростивши пасаж від Ейнштейна: «Не знаю, чим воюватимуть у Третій світовій війна, але Четверта буде з камінням та палицями».
Читайте також: Максим Карпаш: Неволя породжує бідність
Тому радянське керівництво прямолінійно за світовими аналогами почало будувати атомні електростанції, назвавши їх мирними. Чорнобильська катастрофа стала лише сумним і страшним вінцем серії аварій та надзвичайних ситуацій АЕС радянського виконання. Серіал компанії НВО 2019 року добре ілюструє шлях до катастрофи.
А катастрофа, нагадаю, є неминучою, якщо є три чинника: людські помилки, несприятливі умови й технічні несправності. Чорнобильська мала усі три компоненти у повному складі. Комуністична система просто сама була генератором людських помилок, умови проведення експерименту на ЧАЕС були вкрай несприятливими, а сама конструкція реактора мала серйозні технічні вади внаслідок радянського стилю проєктування та прийняття технічних рішень.
До теми: Діти Чорнобиля. Історії трьох франківських родин, долі яких пов’язані з Прип’яттю (ФОТО)
Минуло 35 років, ми почали «перетравлювати» наслідки цієї катастрофи у сенсі екології та охорони здоров’я, але мало що робимо у сенсі відмови від атомної енергії – у 2020 році понад 50 % енергії, спожитої в Україні, має атомне походження. А світова картина є суттєво відмінною: тільки близько 5 % усієї енергії у світі вироблено на АЕС. Різниця – у десять разів! Значна частина розвинутих країн практично не має планів побудови нових атомних станцій і планує зупинку існуючих.
Атомна енергія має відомі переваги – низька собівартість та вуглецева «нейтральність». Останнє у лапках, бо ж викиди парникових газів, пов’язані з виробництвом палива для реакторів, обслуговуванням АЕС ніхто не відміняв і вони значні.
Читайте: Максим Карпаш: Вакцинуватися, не говорити
Тепер про ризики – вони для усіх ядерних технологій найвищі на планеті. Технічні, екологічні, соціальні, інфраструктурні та багато інших. Чорнобиль є ілюстрацією усіх згаданих. Землетрус, падіння літака чи терористичний акт на таких об’єктах матиме слабо прогнозовані наслідки, а за наступної умисної чи випадкової комбінації трьох передумов катастрофи її настання стане неминучим. Що буде після 2030 з більшістю українських реакторів, коли завершиться продовжений термін експлуатації?
Атомну енергетику у майбутньому чекає два генеральних сценарії майбутнього – занепад у найближчі 20-30 років з єдиною метою бути перехідним джерелом енергії від вуглеводневих до відновлювальних засобів, або – нові технологічні рішення у вигляді компактних реакторів, термоядерного синтезу чи чогось у цьому дусі.
Читайте також: Максим Карпаш: Не втратити місто
У той самий час навіть в Україні сонячна енергетика ставить все нові рекорди – за перший квартал цього року в нас встановлені 1992 домашні сонячні електростанції, а Івано-Франківська область за цим показником тримається у п’ятірці. Оце той шлях, куди треба рухатись.
А відповідаючи на запитання тієї молодої людини, згадав батька мого однокласника, який був ліквідатором, і поки ми завершили навчання, помер від онкозахворювання.
Світла пам’ять ліквідаторам! Нащадкам – розуму для прийняття зважених рішень.
Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Comments are closed.