Незважаючи на погоду, у Коломиї корисно та активно відзначали День добровольця у міському парку. Як і щороку біля озера, на Алеї добровольців, висадили нові саджанці канадського дуба. Також був забіг «Зміни себе, зміни країну», у якому бігли військові, ветерани, волонтери та діти.
Можна було постріляти по електронних мішенях, ознайомитися з військовою амуніцією, зброєю, аптечкою та освоїти ази пілотування дронів. А в кінці пригоститися добрим волонтерським баношем та бограчем, пише Репортер.
Своє місце і свій день
За словами одного зі співорганізаторів події Андрія Балацького, добровольця батальйону спеціального призначення НГУ імені генерала Кульчицького і нині діючого військового, з самого початку вони з побратимами планували, аби щороку відзначати День добровольця.
Скажемо відверто, ми зустрічаємось тільки на цвинтарях, – говорить Балацький. – А потрібен такий день, якась така локація, де ми будемо зустрічатись і проводити свято тим, що нас супроводжувало на війні. Концерти не супроводжують війну. Хоч вони зараз, здебільшого, благодійні, але це не те, що допоможе соціалізуватися військовим. Найкраще допоможуть соціалізуватися саме такі акції як сьогодні. Дивіться, як військові спілкуються з дітьми, з цивільними. І такі акції повинні бути не тільки до Дня добровольця.
У Андрія, до речі, якраз випала відпустка. Розказує, що цьогоріч головний організатор – Коломийська міська рада. А він вже просто прийшов, як відвідувач.
Сподіваюсь, що на наступний рік це візьме до уваги не тільки міська влада, і таке відзначення пошириться на область, як поширюється забіг «Шаную воїна, біжу за Героя України», – говорить Балацький. – Він же теж починався з простої ініціативи, але в Коломиї вже проходить шість років. На превеликий жаль, кількість учасників забігу збільшується, тому що кількість тих, за кого біжиш, росте. Взагалі забіг проводиться щороку 29 серпня, а зараз в нас буде символічний забіг – «Зміни себе, зміни країну».
Дуби берегтимуть пам’ять
Після розминки, яку провели учасники Коломийського бігового клубу, стартував забіг. Серед бігунів були військові, ветерани, волонтери, цивільні й діти. Емоційним моментом стало те, як мама загиблого пілота Степана Тарабалки – пані Наталія, бігла штовхаючи крісло колісне з ветераном. Вони разом зі всіма подолали дистанцію забігу в два кілометри.
Але найголовнішою частиною цього дня була висадка дубів на Алеї Добровольців. Бо кожне посаджене тут дерево – це пам’ять про загиблого героя.
Алею добровольців почали висаджувати у 2019 році. Це була ініціатива Андрія Балацького та Мирона Забарила. На жаль, 12 березня 2022 року Мирон Забарило загинув на Київщині. На війні він був з перших днів 2014 року, керував взводом, який називали «миронівці». У цьому взводі були лише коломияни. Нині висадка дубів – це і пам’ять про нього.
Для мене ця висадка дубів і ця алея – це, напевно, маленька капелька, аби люди не забували тих, хто в 2014 пішов на війну, – говорить побратим Забарила Ігор Лефор, який нині відповідає за висадку та алею. – Я завжди казав, що якби нас у 2014-2015 було більше, то може би і 2022 не було. Це моя думка. Зараз це просто пам’ять за всіма, хто пішов. І вже не повернулися, на жаль. Це пам’ять за кожного з них.
За словами пана Ігоря, цього року пересаджують ті дерева, що не прийнялося минулоріч і садять нове. Тоді, до речі, висадили найбільше – 90 дерев. З них не прийнялось лише 11.
Усі саджанці – канадського дуба. Їх надала громада села Воскресінці. Території, де ще треба висадити дуби, вистачає. Серед дубів планують встановити великий пам’ятний знак з металу, на якому мають бути шеврони з підсвіткою.
Автомати, дрони, міни, медицина
І до активностей. Напевно найбільше дітей було біля локації Добровольчого формування територіальної громади. Вони розклали такий собі тир просто неба. Можна було постріляти по електронних мішенях зі зброї, яка наближена до справжньої – вагою та розміром.
А хлопці та дівчата з всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери показували та розказували про автомати, амуніцію, міни, медицину.
Якщо говоримо про міни, то показуємо і пояснюємо людям техніку безпеки, як поводитись, – говорить друг «Енжей». – Якщо про медицину, то пояснюємо, як надавати допомогу. В організації є вишколи, які проводятимо досить активно. Є вишколи для 14+, 16+, а є і 18 плюс. Вони безкоштовні. Головне – бажання навчитись, ну і проявити трошки характеру та духу.
17-річна Іванна Грабовецька кілька разів проходила вишколи. Каже, це можливість набути корисного досвіду.
Ти розумієш, з чим можеш стикнутися в любий момент, – говорить дівчина. – Це може бути будь-що і будь-коли. Бажано ходити на такі вишколи, щоби зрозуміти, чого ти вартий. І можна багато чого навчитися. Наприклад, як правильно накладати турнікети. Це дуже важливо в теперішній час.
Кілька днів тому в Івано-Франківську був вибух. Тож всім треба вміти надати першу допомогу людині, – говорить «Енджей». – І по-друге – знати як поводитись з вибухонебезпечними предметами. Наприклад, коли бачите перед собою підозрілий предмет, могти його класифікувати і знати, як застерегтися від небезпеки. Це все дуже важливо.
За його словами, більша частина їхніх старших товаришів – на війні, а молодші побратими, які залишилися тут, продовжують роботу з новими людьми.
Такий кругообіг, – каже хлопець. – Ми виховуємо їх так, як виховували нас старші побратими.
Також додає, що коли їхні старші «тризубівці» приходять у відпуску, то продовжують навчання і діляться новим досвідом, адже війна міняється і з’являється багато нової інформації.
Трохи далі працюють хлопці з громадської організації «Крила Карпат». Вони всім охочим розповідають про дрони та вчать азів пілотування. Це звичайні коломийські школярі, які також долучаються до допомоги війську. Вони вчать, що таке дрони, а також збирають їх, випробовують і відправляють військовим.
Волонтери годують правильно
Окрема локація – у збірної волонтерів з Коломийщини. Наприклад, «Саджовецькі козаки» готують бограч та банош.
Тиждень тому «козаки» повернулися з поїздки на схід і за тиждень вирушають у нову.
Раз у два тижні їздимо, бо багато проблем. І як завжди, на волонтерів надія, щоб їздили машини, техніка і дрони. Які є потреби, такі й закриваємо, – говорить очільник “козаків” Микола Андрійчук.
Розказує, що навіть і банош возив, бо хлопцям і дівчатам з Карпат, які зараз на війні, дуже бракує душевного, домашнього.
Ми брали бринзи карпатської у пакетики, брали з собою правильне борошно, а дорогою я вже купляв сметану, аби була свіженька, – розповідає Андрійчук. – І в кожному підрозділі, в який ми їхали, якщо був час, я там на місці варив їм банош. Для них, знаєте, це така віддушина. Їм треба не тільки машини й дрони, їм треба ще нашої уваги, щоб про них не забули. І це наш обов’язок.
Громадська ініціатива «Саджовецькі козаки» зародилась після повномасштабного вторгнення у селі Саджавка. За словами Андрійчука, село настільки активне, що навіть зайнялося виробництвом дронів. Минулого року виготовили 500 штук.
На запчастини село зібрало 140 000 євро, – розказує пан Микола. – І ми цих 500 дронів розвезли у підрозділи, які були в найбільш гарячих точках. Село дуже активне, бо там багато заробітчан і багато воює. У Бельгії є наша діаспора – з їх родин також хтось воює. Тож всі переживають і помагають.
Микола Андрійчук з 2015 року їздив на схід добровольцем-стоматологом й лікував хлопцям з «Правого сектору» зуби. А потім працював у проєкті «Тризуб-дентал» у Карлівці, куди ротаціями приїздили стоматологи зі всіх куточків України й допомагали війську своєю роботою.
Зараз він займається волонтерством, але робота стоматолога також не відпускає. Допомагає зятеві-стоматологу організовувати пересувний стоматологічний комплекс, який має виїздити до хлопців із ССО на передок.
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.