У неділю, 19 квітня, відзначив п’ятиріччя дитячо-юнацький футбольний клуб «Юніор». У святкуванні, що відбулося настадіоні «Наука», взяли участь юні футболісти та їхні батьки, а родзинкою свята став матч за участі мам.
Під час урочистостей «Репортер» поговорив з керівником наймолодшого дитячо-юнацького футбольного клубу Прикарпаття – Володимиром Чуйком.
– Пане Володимире, п’ять років – це серйозно. Вже є чим хвалитись?
– За цей час ми зробили немало. Вдалося досягти початкових цілей – тобто відволікти дітей від комп’ютера, вештання вулицями, зосередити їх на заняттях спортом. Це завжди буде приносити лише позитив, незалежно, чи продовжать вони у дорослому житті грати у футбол на професійному рівні, чи ні.
Згадую перше тренування, яке відбулося навесні 2010 року. Тоді на майданчик муніципального фізкультурно-оздоровчого комплексу прийшли тільки семеро дітей. А нині у нас займається понад сто юних футболістів у п’яти вікових групах. У тренерському складі працюють колишні футболісти Прикарпаття, за плечима яких не одна сотня матчів як у вищій, так і в першій футбольних лігах України. Це – Олександр Микуляк, Олег Вікарюк, Олег Веприк, Тарас Харандюк.
– В яких турнірах змагаються ваші команди?
– Ми беремо участь у різноманітних змаганнях. У Дитячо-юнацькій футбольній лізі України (ДЮФЛУ) грає команда хлопців 2000-го року народження під орудою Тараса Харандюка. Також граємо у різних турнірах в Україні й за кордоном – у Польщі, Угорщині, Болгарії, Словаччині. До речі, на турнірі «Adidas Cup», що проходив у Словаччині, наші юні футболісти вибороли друге місце, поступившись у фіналі лише господарям змагань. Починаючи з сезону 2015 / 2016, плануємо заявитись двома командами для участі в ДЮФЛУ.
– Ви також самі берете участь в організації футбольних турнірів в Івано-Франківську…
– Так, наш клуб є одним із ініціаторів та організаторів дитячо-юнацьких турнірів «Прикарпатське Різдво» та пам’яті першого заслуженого тренера УРСР на Прикарпатті Петра Савчука. Ці змагання є наймасовішими на Прикарпатті, популярні серед дитячо-юнацьких шкіл України. На жаль, наразі команди із сусідніх держав відмовляються до нас їхати, а в попередніх турнірах брали участь поляки.
– З якими проблемами стикаєтесь?
– Насамперед це відсутність залів і полів для тренувань. Це проблема не лише наша, а й інших спортшкол міста. Сумно, що з року в рік вона залишається найактуальнішою. Перебуваючи за кордоном, постійно бачимо, що матеріально-технічна база в інших країнах значно краща за нашу. Натомість наші юні футболісти у своїй майстерності та бажанні грати у футбол нічим не поступаються ровесникам із зарубіжжя.
– Чи впливає на вашу роботу відсутність в області професійної команди?
– Так, це проблема. Для прикладу, у нас в місті п’ять спеціалізованих дитячо-юнацьких закладів, які культивують футбол. Вони щороку випускають молодих футболістів, але ті мають невеликий вибір, куди піти грати далі. Свого часу в місті була команда, і майже всі, хто займався футболом, мріяли за неї грати. У будь-якого юного футболіста був стимул. На превеликий жаль, наразі цього немає.
– Чого прагнете досягти з «Юніором»?
– Мені приємно вкладати свою душу й кошти в діток. І я не женусь за швидкими результатами чи досягненнями. Усьому свій час. Дуже мрію, щоб хоч один вихованець нашого клубу (а, може, й усі) зіграв за клуб української Прем’єр-ліги, а ще краще – щоб та команда була з Івано-Франківська.
Тож запрошую діток до нашої школи! Ми тренуємось на стадіонах «Наука» та «Юність», а влітку розпочинаємо набір хлопчиків 2007 та 2008 років народження.
Comments are closed.