Про «Дім Сірка» та його волонтерів знають далеко за межами Франківська та області. А інколи, хоч і не часто, їм вдається прилаштувати тварин навіть за кордон. У притулку налічують вже десять таких випадків. Незабаром до Берліна поїде і спинальниця Діна – собака, яка ще півроку тому боролася за життя на вулиці.
Як саме травмувалася Діна, нині не відомо. Коли волонтери знайшли її 9 травня у Лисці, від постійного повзання у неї стесалися і вже починали гнити лапи. За словами місцевих, вона була на вулиці ще від зими, а інші собаки відбирали в неї їжу.
Голова організації «Дім Сірка» Наталя Когут взяла Діну на перетримку, бо залишити її на вулиці не могла. Лікарі одразу сказали, що поставити її на чотири лапи вже не вдасться. Після тривалого лікування і перев’язок лапи загоїлись, а з допомогою спеціального візочка вона нині може бігати, не завдаючи собі травм.
«Попри те, що вона пережила, це надзвичайно добра та ніжна собака. Вона – маленький боєць, який виборов собі право на життя, – каже волонтерка «Дому Сірка» Катерина Гуменюк. – Пошуки нових господарів здавались неможливими. Але все ж знайшлася саме та людина, яка готова забрати Діну до себе у сім’ю. І скоро наша Діна поїде до Берліна».
Діну в соцмережі Facebook побачила дівчина з України, яка нині мешкає в Німеччині. Тож тепер її готують до переїзду. А це не проста процедура: забір крові на сказ, вакцинація, стерилізація. Лише на те, аби зробити документи, йде два місяці.
Катерина розповідає, що такі історії – швидше рідкість, адже пересічні люди доглядати за хворими тваринами не готові. «Прихистити собаку-інваліда – це щось із області фантастики. Можуть взяти, коли очка немає чи щось незначне. Але не тоді, коли треба підгузник змінювати чи сечу відкачувати».
За даними «Дому Сірка», за дев’ять місяців цього року волонтерам вдалося прилаштували 541 тварину: 288 цуценят, 116 дорослих собак, 131 кошеня, 5 дорослих котів. З них 16 тварин, які загубилися, вдалося повернути власникам.
«Багатьом ми відмовляємо, якщо люди шукають собак для мисливства чи аби посадити на ланц, – пояснює Катя. – Коли прилаштовуємо тварину, намагаємося максимально розпитати: чи є ще якась тварина, якщо немає, то чи була раніше, якщо була, то що трапилося, що буде робити, якщо тварина захворіє? Завжди є ймовірність того, що собаку повернуть, але краще хай повернуть, аніж викинуть на вулицю».
З тваринами-інвалідами статистика не така втішна. Таких, що не мають ока чи лапи, в притулку багато. Їх забирають рідко. Серед хороших прикладів – Боня без ока і передньої лапи. Вона в березні поїхала в Італію до жінки, яка родом із Калуша і слідкує за новинами притулку в мережі Facebook.
Хворі тварини, особливо спинальники, зазвичай живуть на перетримці у волонтерів «Дому Сірка». Нині таких, що не можуть обійтися без допомоги сторонніх, – ще чотири.
За словами Катерини Гуменюк, стабільної співпраці із закордонними організаціями у «Дому Сірка» немає. А ті іноземці, що взяли собі за кордон тварин-інвалідів, родом із України.
«Був випадок, коли українка приїхала з Німеччини в Яремче відпочивати і там біля магазину побачила невелику собаку – Нюшу, – говорить Катя. – У неї особливих вад не було – лише проблема з оком. Ця жінка оплатила їй тут лікування. Ще й негарна ситуація вийшла, бо вона звернулася в клініку, а та виставила їй потім дуже великі рахунки. Ми туди зазвичай не звертаємося. Потім Нюша була у волонтера на перетримці, згодом Наталя відвезла її до Німеччини».
Катя додає, що був один випадок, коли на «Дім Сірка» вийшла польська благодійна організація, але наші волонтери не відважилися передати їм собак-інвалідів, бо не змогли гарантувати тваринам безпеку.
«Ми створили у Facebook окрему сторінку «Особливі собаки «Дому Сірка» і переклали її англійською. Поляки побачили цю групу, зв’язалися з нами і готові були потроху забрати наших собак з вадами, – каже Катерина. – Але, знаю, що в Польщі є тенденція, що тварин беруть на досліди. Я стала розпитувати про контакти: в кого там тварина буде на перетримці чи хто її забере до себе. Мені сказали: це закрита інформація. Тому ми відмовилися. Відправляти собак хтозна куди, аби не знати, що з нею сталося, ми не будемо».
Прилаштовувати тварин допомагає мережа українських притулків PetHelp. Вони розміщують у себе інформацію, поширюють. Створили навіть окрему рубрику «Дім Сірка» рятує собак-спинальників».
У Каті теж спинальниця – Рейчел, яку в дворі переїхала машина. Катя забрала собаку на перетримку та й залишила в себе. Скільки нині у неї живе тварин – не зізнається, каже сусіди не підтримують її волонтерства.
«У Зоряни зо три роки вже живе спинальниця Тайка, ще одна Ада – років п’ять тому залишилась у Тані. У Наталі Когут вже майже три роки живе Фйора», – перераховує Катя. Прізвищ не називає, бо не всі хочуть афішувати своє волонтерство.
Фйора потрапила під колеса автівки ще цуценям. Через травму хребта не могла піднятися і пролежала добу на автобусній зупинці, поки люди спокійно проходили повз. Волонтери підібрали цуценя, лікарі прооперували, але на задні лапи Фйора так і не стала. Ніхто не наважувався прихистити особливу собаку, тому вона залишилась у Наталі Когут. Тепер у Фйори, як і в Діни, є спеціальний візок для прогулянок з іншими собаками.
Катя каже, що найчастіша причина важких травм – це автонаїзд. Але можуть і просто побити тварину.
«У мене зараз ще є кіт спинальник – Апельсин, – говорить волонтерка. – Чоловік із Надвірної передзвонив, що кіт повзає по вулиці. Привіз його у Франківськ, ми зробили рентген, а в хребті виявили кулю – в кота хтось стріляв. Кіт у памперсі, на фоні травми у нього розвинулася ниркова недостатність. Він зараз у клініці «Олвет».
Жорстокість людей вражає. Але на противагу їм є неймовірні волонтери, які не можуть пройти повз і рятують життя тварин. І якщо, аби взяти додому, наприклад, собаку-інваліда, потрібно мати відвагу й терпіння, то допомогти можна легко, просто переказавши кілька гривень на рахунок БО «Дім Сірка» ЄДРПОУ 37952464 р / р 2600 5060 8300 12 КБ «ПриватБанк» МФО 336677 з поміткою «спинальники».
Comments are closed.