Черги за бензином та дизелем справді у кілька годин. Але це там, де пощастило, як на Львівщині чи Франківщині. В багатьох же регіонах пального немає взагалі.
Сам виїхав до Києва із затримкою в кілька днів. І розумію, що мені пощастило. Лише кілька заправок, кілька годин черги й навіть вдалося залити 15 літрів у каністру, пише колишній в.о. міністра економіки Павло Кухта на порталі НВ.
Причини ситуації зрозумілі:
- Зупинка імпорту пального з Білорусі з початком війни.
- Російська морська блокада, яка закрила порти.
- Росіяни ракетами знищили інфраструктуру Кременчуцького НПЗ і намагаються пошкодити систему залізничної логістики.
Підтримка з дружніх європейських країн не може спрацювати швидко. Їхні нафтопереробні та транспортні галузі ніхто не готував до такої ситуації.
Ба більше, енергетична криза у всьому світі диктує підняття цін. Якщо продають пальне за кордоном за ціну, еквівалентну 45−50 гривням, то бізнес ніяк не може його закупити з обмеженням цін в продажу в 37 гривень в Україні. Тому тут або висока ціна, або без пального. Третього немає. Принаймні, поки що.
Читайте: Пологи в час війни. Як у Франківському ОПЦ народжують під повітряні тривоги (ФОТО)
Україна зараз споживає в середньому на день, за дуже приблизними підрахунками, близько 5000 тонн бензину та до 15000 тонн дизелю. В цілому у нас, за повідомленнями Мінекономіки, з приватних та державних (доступних для цивільного сектору) запасів залишилось на ринку 92500 тонн бензину та 81400 тонн дизелю. Тобто приблизно на 20 днів споживання бензину та на 5−6 днів — дизелю.
Рішення два:
- Тримати рівень регульованих цін вищим за ринкові ціни — і постійно за ним слідкувати. Це захищатиме споживача від спекуляцій, при цьому розв‘яже руки приватним операторам ринку, яким регулювання завадило вчасно забезпечити країну пальним.
- Розібратися з низкою логістичних проблем, які заважають швидко завезти потрібну кількість пального через західний кордон. Занадто довге розвантаження в румунських портах, проблеми з поставками та перевалкою з Польщі, нестача необхідних транспортних вагонів, обмежені можливості поставки через Литву тощо.
Над усім цим треба працювати 24/7 і державі, і бізнесу, аби українці якомога швидше знову сіли за кермо своїх автівок.
Далеко від дому. Як українки у Європі рятуються від війни (ФОТО)
