Минулого тижня сталася пожежа в одному з приміщень франківської Ратуші. Мова йде про так зване слухове вікно. Франківці вже добре знають, що це місце облюбували безпритульні. І часто там можна побачити чоловіка, який спить просто на дерев’яному дашку того вікна, вкрившись курткою. З часом дошки проламалися і безхатьки стали кидати туди сміття. Найімовірніше, того ранку кинули недопалок. От і спалахнуло. Як кажуть у прес-службі обласної ДСНС, дим помітив охоронець краєзнавчого музею, він і викликав пожежну. «Встановили, що горить сміття на площі 1 кв. м, загорання було швидко ліквідовано. Причина пожежі – необережне поводження з вогнем невстановленою особою».
На щастя, все обійшлося, але виникає питання: чому безхатькам дозволили спокійно жити під головною спорудою міста і що ж з ними робити?
З 2012 року Ратушу передали з балансу області на баланс міста, разом з умовою, що там і далі буде обласний краєзнавчий музей. В управлінні культури міськвиконкому «Репортер» запевнили – так, споруда на їхньому балансі, ще в день прецеденту виконком створив спецкомісію з цього питання.
«Безхатьки там є, міліція каже, як тільки зганяє, вони туди вертаються, – розповідає заступник начальника управління культури Любомир Никорак. – Ми вже написали відповідного листа в міліцію і в департамент культури ОДА, аби були вжиті всі протипожежні заходи, а краєзнавчий музей поміняв той дерев’яний дашок на металевий».
Зі свого боку, краєзнавчому музею такі сусіди теж не подобаються. Як каже його директор Ярослав Штиркало, безхатьки там постійно, гонити їх – результатів не дає. А щодо ремонту (тобто заміни дашка), то тут цікавіше.
«Поки не було акту передачі приміщення у власність міста, музей завжди займався ремонтом, і останній раз ми це ремонтували якраз у 2012-му, – говорить Штиркало. – Але зараз Ратуша вже не власність області, а стається так, що виправляти ситуацію маємо ми. Аби це зробити, треба мати матеріали, бажано купити метал, це ж коштує грошей. Це у владних кабінетах питання вирішується просто – відправив листа і все».
Так чи інакше, але дірку в слуховому вікні залатали, не металом, а шматком фанери. Чи надовго стане – велике питання. А куди і хто саме має забрати звідти безпритульних – ще більше.
Міліція? У прес-службі обласного МВС нам повідомили, що вони мають право затримати безпритульного, зрештою, як і будь-яку людину, лише якщо він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. Якщо ж він просто п’яний спить на лавці, то максимум – адмінпротокол. Щось підказує, що безхатьків це не злякає. Зі свого боку, кивають на Будинок нічного перебування, який є у Франківську, мовляв, саме там займаються такими людьми.
«Запитайте будь-якого безпритульного і кожен із них скаже, що він знає про такий заклад, – запевняє директор будинку Іван Боберський. – Чому не завжди всі йдуть сюди? От зараз у нас чоловік 20, це десь 80 % наповнення. Бо в нас є правила – сюди заборонено приходити у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, а як ви розумієте, практично всі безпритульні є алкозалежними. Чому не пускаємо п’яних, бо більшість цих людей з місць позбавлення волі. Ви собі уявляєте, якщо прийде таких 30 п’яних, це буде вже не соціальний заклад, а кримінальний притон з розборками, хто більше відсидів і який статус мав у тюрмі. Взимку людей значно більше, бо мороз, діватися нема куди. А влітку – випив горілки і заночував на лавочці».
Директор каже, з безхатьками працюють постійно, у них є соціальне патрулювання – працівник будинку підходить до безхатька і розказує, що є такий заклад, там можна переночувати, помитися, поїсти, там поможуть із відновленням документів, спробують знайти роботу і т. д. Але затягнути насильно – не мають права.
«Тут уже більше робота правоохоронних органів, – каже Боберський. – Як тиждень чи більше живе людина у підвалі, палить там, це ж порушення громадського порядку, чому міліція на це не реагує? Якби вони були більш уважні до цих людей, складали якісь протоколи, ми б просто спільними зусиллями змусили їх звертатися за послугами в будинок».
Іван Боберський певен – проблема з безхатьками має просте вирішення і їх у місті не так вже й багато. На нині соціальний патруль зафіксував 176 осіб, розроблені маршрути їхнього найімовірнішого скупчення – вокзал, район п’яного базару, а зранку – центр міста. У будинку навіть для себе склали базу даних так званих притонів.
«Але соціальний працівник не може туди зайти, бо в нас працюють дві жінки, а там може бути кримінальний елемент, – пояснює Боберський. – Це виключно робота правоохоронців, вони мають їх закривати. Далі ми соціальну допомогу надаємо, але треба обмежити їм доступ до тих притонів».
Вихід є, запевняє він, і тут не треба Америку відкривати, є спільний наказ № 70 кількох міністерств, треба зібратися за круглим столом усім, хто надає соціальні послуги бездомним – це і міліція, і міграційна, і медики, і соцзахист – і розробити спільний план дій.
«А виходить, що треба безхатьку медична допомога, наш працівник викликає швидку, а ті не хочуть забирати, – обурюється Іван Боберський. – Або привезли нам інваліда без ніг і скинули під двері. Що нам робити? У нас не заклад для інвалідів. У людини загублені всі документи, аби їх відновити, треба час. Де їй бути, що їсти? З боями влаштовуємо в лікарню. Якщо ми всі будемо разом працювати, бездомності у Франківську не буде. А виходить, що ми б’ємося об стінку, ніби всі все розуміють, а результату ніякого».
