Мабуть, усі, коли вчились у школі, час від часу лінувалися. Трохи списували, трохи прогулювали (ну, хоч один раз), намагалися обдурити і батьків, і вчителів. Як це було раніше, як буває нині? Ласкаво просимо у світ школярської кмітливості й винахідливості, де немає нічого неможливого!
Нинішні школярі можуть не повірити, але мобільних телефонів колись не було. Учні користувалися шпаргалками. Їх прив’язували на резинку, а в потрібний момент вони ховались у рукав светра. Дівчата обписували голі ноги. До речі, складні математичні формули, записані олівцем на лінійці чи парті, використовуються й досі.
Що ж до прогулів, то тут трохи інша історія. Як каже нинішній студент університету ім. Стефаника Віталій, відмовок для цього вистачало. «Як у всіх — пожував трохи грифелю від простого олівця, і температура по-справжньому підвищується до 37,5, — згадує він. — Вже у старшій школі, коли проходили комісію у військкоматі, то була залізна відмазка. Бо там з одного разу часто не виходило — то якусь довідку треба донести, то ще щось — тому кажеш у школі, що треба у військкомат, а сам — та куди завгодно, був би привід!».
А от сьогоднішні учні на цю тему не дуже говіркі. Надто вже вона для них актуальна. Та нам таки вдалося трохи витягти. Так, за словами Ірини, старшокласниці однієї з франківських шкіл, класичні методи списування сьогодні вже не проходять — учителі теж не сплять. Тому в бій іде «важка артилерія» у вигляді всіх можливих гаджетів, котрі має зараз чи не кожен школяр. «Ось читає вчителька переказ з української мови, а ми намагаємося записати його на диктофон, щоб можна було потім нормально його відтворити», — наводить приклад Ірина.
Також популярно фотографувати на мобільний завдання майбутньої контрольної роботи, які знаходяться у зошиті з друкованою основою (його роздають тільки під час контрольних). Звісно, непомітно це зробити важко, але можливо.
Що ж до прогулів, то, як говорять учні, нині вчителі не ведуться на балачки про страшний біль у голові, животі чи в іншій частині школярського тіла. За кожен пропуск треба приносити довідку від лікаря чи записку від батьків.
…«Дитяча брехня існувала завжди, — каже психолог Галина Василенко. — Змінювалися способи обману, але причини незмінні. Це — елементарне бажання десь полегшити собі життя, десь зняти з себе відповідальність».
У підлітків, які обманюють у школі, нехай і в якихось дрібницях, пізніше, в дорослому житті, це може перерости у серйозну проблему, стверджує психолог. Звісно, так трапляється не завжди, але звичка дозволяти собі лінощі та прикривати це неправдою до успіху не веде.
А що кажуть викладачі? Як розповідає Наталія Дроцюк, вчитель української мови і літератури, 12 років тому, коли вона ще тільки починала викладати, то виявила списаний твір. «Слова були надто розумні як для учня сьомого класу, — каже пані Наталія. — Наприклад він використав слово «метаморфози», що воно таке, пояснити не зміг. А на запитання «Чому списав?» відповів: «Якось треба жити»…
На думку Наталії Дроцюк, таким чином можна пояснити будь-яку брехню. Та колись прийде момент, що ані списати, ані збрехати. І що тоді?
Школярські відмазки
Чому не зробив уроки?
• Провисів у ліфті цілий вечір.
• Кішка (собака, хом’ячок) порвала зошит.
• У будинку (районі) не було світла.
• Всією родиною приймали роди в собаки.
• По дорозі зі школи напали хулігани, забрали портфель, цілий вечір за ними ганявся, портфель відняв, але уроки зробити не встиг.
Чому запізнився до школи?
• Переводив бабцю через дорогу.
• Всю ніч учила уроки, тому проспала.
• З пожежниками знімав кішку з дерева.
• Проспала три зупинки в автобусі, назад йшла пішки.
• Вийшла з дому, впала у калюжу, довелося вертатись…
Шановні батьки та вчителі, а яку локшину вам вішають діти? Збираємо найцікавіші варіанти на сайті report.if.ua — у коментарях під цим матеріалом.
Comments are closed.