Конфлікти поколінь існують у сім’ях, на вулиці, на роботі. Те, що для старшої людини норма, для молодшої – порушення її прав.
І краще враховувати ці особливості, щоб уникнути непорозумінь, пише “Репортер“.
Бумери бояться дефіциту
Теорію поколінь розробили американці Ніл Гоув і Вільям Штраус у 1991 році. Вона ділить історію США (та й узагалі західного світу) на періоди по 20 років, у кожен з яких народжувалося певне покоління, яке формували історичні події та яке має схожі цінності. На їхню думку, кожні чотири покоління складають історичний цикл.
Теорія стала популярною, на неї часто опираються соціологи й маркетологи, та й масова культура кишить мемами про різні покоління. Зараз в основному говориться про людей Циклу міленіума: покоління бебі-бумерів, Х, У (або мілеаніали) та Z. Звісно, в Україні свої обставини, які впливають на покоління, відмінні від американських чи європейських.
Страх змій, отворів, священників. Які бувають фобії та як їх лікувати
Бебі-бумери – люди, народжені приблизно в 1943-1962 роках, під час зростання народжуваності. Їхня свідомість сформувалася в СРСР, зараз вони переважно ностальгують за молодістю й за часами, коли їхній спосіб життя диктувала система, але це давало відчуття стабільності.
Покоління Х народилося у 1963-1982, дитинство цих людей було радянським, але молодість і зрілість припали на буремні дев’яності. Тоді економічна криза змусила їх шукати нові способи заробітку і пережити дуже складні часи.
«Це був час, коли все швидко мінялося, ламалися звичні стереотипи, – каже психіатр, психотерапевт франківської клініки професора Винника Ольга Бондар. – Відчуття нестабільності, страху втратити роботу і прогоріти змушує людей цього віку бути більш обережними, менше довіряти банкам, установам, фінансовим організаціям, менше ризикувати. Зате це покоління почало виховувати дітей більше демократично, приділяти увагу індивідуальності».
Інтроверти граються самі. Як допомогти тихій дитині поладнати з іншими
До покоління Y належать народжені умовно в 1983-2002 роках, чиє свідоме життя припало на початок нового тисячоліття і проходить вже у незалежній Україні. Їх ще називають «поколінням Пітера Пена» – через звичку відкладати доросле життя, небажання переїжджати у власне житло і пізній початок кар’єри. Також міленіали відмовляються від шкідливих звичок, люблять саморозвиток, а головне – ще в юному віці освоїли комп’ютер та інтернет.
«Люди, яким зараз 20-30 років, не знають, як можна вчитися без інтернету і без гаджетів, як піти в бібліотеку й писати реферат з книжки, – говорить Ольга Бондар. – Комп’ютеризація та інформатизація з одного боку спростила життя, бо немає потреби запам’ятовувати великі об’єми інформації, а з іншого – його ускладнила, адже людське спілкування все більше переходить у віртуальну площину».
Молоді люди зараз не уявляють, що звичні блага цивілізації можуть зникнути.
«Навіть під час карантину першими згрібають з полиць продукти люди старших поколінь. Бо вони ще пам’ятають дефіцит, знають, що таке голод», – говорить психотерапевт.
Покоління Z – це нинішні діти, які народилися з 2003 року. Їм невідомий світ без сенсорних ґаджетів, без боротьби зі змінами клімату і з тероризмом. Але, крім того, вони знають, що таке толерантність, і що гроші можна заробляти онлайн.
Дисципліна важлива не всім
Підхід до роботи у різних поколінь відрізняється. Для старших людей головне – організованість і стабільність.
«Це доволі виконавчі та дисципліновані люди, які будуть працювати навіть за невелику зарплату, – стверджує Ольга Бондар. – Вони навіть можуть жертвувати особистим життям заради роботи, бо в СРСР не було поняття особистого, треба було працювати на колектив. Для таких людей важливий чіткий графік, вони не дуже розуміють, як можна працювати з дому».
Для тих, кому зараз 40-50 також важлива стабільність – вона їм давалася не так легко, як попередньому поколінню.
«Ці люди пережили економічний крах, фінансові піраміди, страх втратити всі заощадження. Тому для них теж важливе бажання стабільної роботи і структурування часу, – каже психотерапевт. – У той же час, була важлива підприємливість. Хто мав бізнесову жилку, не боявся відірватися від совкового колективу, починав щось робити індивідуально, міг добре злетіти».
Для міленіалів важливо не просто мати хоч якусь роботу, а щоб вона приносила задоволення. Сучасна молодь більше ризикує, бо вірить, що мусить знайти шлях, який підійде саме їм.
З роботою буде важче. Що чекає франківців на ринку праці після карантину
«Для людей 20-30 років зручним може бути фріланс, коли вони самі собі структурують день, організовують графік, не живуть від зарплати до зарплати, – каже Ольга Бондар. – Якщо їм не комфортно на роботі, вони звільняються з меншим жалем, ніж їхні батьки. Вони не бояться індивідуальності в одязі, поведінці, інтересах, розуміють, що всі однаково заслуговують на повагу й толерантне ставлення. Тому вони шукають комфорт, швидкі гроші, самореалізацію».
У начальників, представників різних поколінь, також будуть різні вимоги до своїх підлеглих.
«Старша людина буде дотримуватися директив і правил, не дуже важливо, чи вони ефективні, – говорить психотерапевт. – Молодші начальники – більш пластичні, не ігнорують соціальних психологів, які можуть допомогти компанії працювати ефективніше. А молоді хочуть більше креативності. Гарний результат вийде, коли поєднати досвід старших поколінь і творчість молоді».
Покоління Z розпочне кар’єру лише через рік-два, але його представники вже змалку не звикли чекати, знають чого хочуть і починають рано заробляти, щоб бути незалежними. Науковці прогнозують, що після них прийде покоління Альфа. Що вже відомо – воно народиться у світі після пандемії, тож, напевно, матиме інші цінності, ніж попередники.
