Бути веселим, активним і голосно висловлювати свою думку – це безпрограшний варіант досягти успіху з 5 до 55 років. Втім, не для всіх така поведінка природна.
Деякі діти важче звикають до класу чи групи, повної незнайомих людей. Як не зламати малого інтроверта пише “Репортер“.
Мама вибирала школу
Поняття інтроверсії-екстраверсії стало популярним в останні роки, хоч сформулював його психіатр і психотерапевт Карл Густав Юнг ще у 1921 році. Суть у тому, що екстраверти отримують енергію із зовнішнього світу, а інтроверти черпають її у внутрішньому. Більшість людей амбіверти – поєднання двох типів особистості.
Екстраверти люблять спілкуватися з незнайомими людьми, їм завжди є що сказати в компанії. Інтроверти ж небагатослівні, педантичні, стримані. Хоч інтроверт зовсім не є відлюдником, він часто надасть перевагу вечору вдома перед багатолюдним зборищем. І якщо дорослі звикли пристосовуватися до інших, то малого інтроверта раптове насичене соціальне життя – садок чи школа – може вивести з рівноваги.
Чому франківські школи стали ліцеями і що змінить новий закон про середню освіту
Франківчанка Тетяна Мороз допомагала замкнутому синові адаптуватися до соціуму змалку. Каже, у цій справі найбільше залежить від батьків.
«Дітей-інтровертів не треба залишати на самоті. Так, вони люблять самотність, граються одні, тому це буває зручно, коли батьки зайняті роботою. Але дитину треба соціалізувати, – каже Тетяна. – Коли прийшов час йти в школу, я вибирала вчительку, яка б стала другою мамою для моєї дитини, постійно була з нею на зв’язку. Зараз синові майже 16 років, він має багато друзів. Так, він любить посидіти на самоті, але є соціально адаптованим».
Світлана Щерблюк теж розповідає, що її доньці-інтроверту доводилося приділяти багато уваги. На відміну від дітей-екстравертів, вона гралася сама, замість того, щоб знайомитися з іншими дітьми.
«Моя дитина була дуже прив’язана до мене, тому, хоч я не працювала, все одно віддала її в дитсадок перед школою, – розповідає Світлана. – Спочатку було важко, але потрібно, щоб вона звикала до соціуму. Як результат – до першого класу вже пішла без страху. При цьому я вибрала хоч і дальшу від нашого дому, але спокійнішу школу, де менше дітей, а вчителі приділяють учням більше уваги».
Краще письмово
Психологиня, викладачка ПНУ Оксана Паркулаб розповідає, що часто дорослі намагаються поквапити дітей-інтровертів, яким потрібно більше часу на роздуми.
«Інтроверти зосереджуються на собі, вони більш емоційно чутливі. Ці особливості поведінки впливають і на процес навчання, – говорить Оксана Паркулаб. – Такі діти можуть проявляти сором’язливість, невпевненість, інколи через те, що їм потрібно більше часу на прийняття рішення. Якщо поспостерігати за такими дітьми, то видно, як вони спокійно граються наодинці, захоплені грою: у них є внутрішній план дій і вони його успішно реалізують. Інколи їм потрібен хтось у грі, а інколи ні».
Свої позитивні риси є в обох типів особистості, зокрема і в навчанні. Дитина-екстраверт краще виявлятиме себе в усних відповідях, тоді як екстраверти сильні в письмових роботах.
«Діти-інтроверти доводять справу до кінця, на відміну від екстравертів, які можуть втратити інтерес і кинути розпочате, – розповідає психологиня. – Також у них внутрішня мотивація переважає над зовнішньою: їм цікавіше дізнатися щось нове, ніж отримати схвалення. У школі екстраверти будуть активніші на уроці, підніматимуть руку і тому матимуть кращі оцінки. Інтроверт може цей самий матеріал знати набагато краще, але сидітиме тихо. Тому вчитель повинен застосовувати різні інтерактивні методи роботи».
За словами Оксани Паркулаб, якщо ні вчитель, ні батьки не звертають увагу на особливості характеру малого інтроверта, він може замкнутися в собі. І навпаки – при правильному ставленні у майбутньому не матиме проблем, принаймні через особливості характеру.
Франківськ дитячий. На що хворіють школярі та як цьому зарадити
«Існує міф, що інтроверт не може бути лідером чи погано виступає на публіці. Але, згідно зі статистикою, приблизно 40 % керівників і менеджерів є інтровертами, – каже Паркулаб. – Інтроверти готові бути лідерами, просто вони будуть публічними людьми певний період часу, а потім їм треба усамітнитись й відновити сили».
Щодо стосунків з людьми інтроверти теж мають свої сильні сторони.
«На дитячому майданчику дитина-екстраверт почне сама з усіма знайомитися і гратися разом. А інтроверту познайомитися з іншими дітьми може допомогти мама чи тато, – каже психолог. – Такі діти мають лише одного чи кількох близьких друзів, зате вони з ними – на все життя. А екстраверт має ширше коло знайомств, але ці контакти можуть бути поверховими».
У кожного своя сила
Учителька третього класу франківської школи № 8 Світлана Галько розповідає, що завжди намагається приділяти увагу тихим дітям.
«Такі учні не швидко звикають до школи. Є діти, які не люблять себе показувати: хоч і знають відповідь, але руку не піднімуть. Їх треба питати самій, а з часом страх зникне, – розповідає Світлана Галько. – На перервах у мене ніхто нікого не ображає. Я намагаюся робити акцент на тому, що у кожного свої сильні сторони, кожен має в собі щось добре. На ці теми ми читаємо на уроках твори, говоримо».
Нова українська школа, як стверджують у Міносвіти, готова враховувати особливості дітей-інтровертів. Зокрема, тепер у школах робиться акцент на індивідуальному ставленні вчителя до кожної дитини, запроваджують роботу в невеликих групах та в парі.
Все ж позитивний результат залежить не від самої концепції, а від конкретного вчителя, який розуміє потреби різних дітей. А найбільше – від батьків, які не намагатимуться перелаштувати свою дитину на «загальноприйняту» поведінку. Психологи радять батькам допомогти знайти тихій дитині хобі, не підганяти її у налагоджені соціальних зв’язків і не змушувати прагнути популярності чи відвідувати всі шкільні заходи.
Олена Стрижак із Франківська взяла під опіку чотирьох сиріт і знає, що таке щастя
Зрештою, як пише американський психолог Сьюзен Кейн: «Секрет щасливого життя в тому, щоб знайти своє місце під сонцем. Комусь потрібні прожектори Бродвею, а іншим достатньо настільної лампи».
