Онук Степана Бандери оприлюднив позицію своєї родини щодо ініціативи перепоховати провідника ОУН в Україні. Місяць тому виповнився 51 рік із дня смерті Степана Бандери, вбитого і похованого в Мюнхені.
«Я не уявляю — і це моя позиція — перепоховання можливим при сьогоднішній владі, яка так вдало тримається на розколі суспільства, — адже розділеними легше керувати. Тим більше, що при цій владі все дозволено українофобам, які без страху нападають на свідому українську молодь навіть під час музичних фестивалів».
За старших людей, які можуть прийти на похорон, онук Бандери побоюється особливо, бо, як він вважає, з ними можуть розправитися ще легше навіть «навіть у такому прогресивному регіоні як Станіславівщина».
Аби перепоховання не викликало протистояння у суспільстві, йому має передувати просвітницька робота з донесення історичної правди до широкого українського загалу. Від команди президента Януковича цього чекати годі, вважає Степан Бандера-молодший.
Перепоховання провідника ОУН, якого суд за влади Віктора Януковича позбавив звання Героя України, присудженого йому екс-президентом Ющенком, ініціювала інтелігенція Івано-Франківська, яка минулого тижня створила комісію з перепоховання праху Бандери на Прикарпатті. Очолив комісію історик Роман Петрів, який каже, що виношував ту ідею кілька місяців.
«Герої України повинні лежати у рідній землі», — вважає пан Петрів, який сподівається на підтримку його ініціативи українцями по цілому світу. Історик наголошує на неполітичному характері акції і цим пояснює небажання ініціаторів залучати до цієї справи жодну з політичних партій. А тому звернення розіслані через інтернет до української діаспори та безпартійних благодійників.
Створена в Івано-Франківську комісія вирішила робити у місті пантеон, куди можна було б перепоховати й інших героїв визвольної боротьби.
Що ж до нового місця для могили Бандери, то нині ініціатори розглядають три пропозиції: село Старий Угринів (місце народження провідника ОУН), місто Калуш чи обласний центр Івано-Франківськ.
Онук провідника ОУН Степан Бандера, який є громадянином Канади, але мешкає і працює в Україні, каже, що 2009 року, коли вибіг термін «оренди» земельної ділянки для поховання на німецькому цвинтарі у Мюнхені, родина вирішила продовжити угоду ще на 10 років, сплативши за це 3 тисячі євро. І хоч перепоховання за бажання можна провести у будь-який час, торік ще за президентства Ющенка у відповідь на пропозицію його секретаріату родина Бандер вирішила, що наразі це робити зарано.
«Перепоховання обов’язково відбудеться. Але не в найближчому майбутньому. Від себе раджу українцям зараз думати більше про Межигір‘я, а не Бандеру, аби їхнє життя покращилося вже сьогодні», — каже онук Бандери, натякаючи на історію з заміським маєтком президента Януковича та спонукаючи українців пильніше придивлятися до дій чинної влади і адекватно реагувати на них.
Ідея перепоховання українських героїв, чиї могили розкидані по цілому світу, є популярною в західноукраїнських областях. 30 жовтня 2010 року у Львові на Личаківському цвинтарі перепоховали прах провідних діячів ОУН Лева та Дарії Ребетів, які також були поховані у Мюнхені.
Серед видатних українців, похованих в інших країнах — Симон Петлюра, Нестор Махно, Володимир Винниченко (Франція), Іван Мазепа (Румунія), Микола Костомаров, Петро Кальнишевський, Семен Гулак-Артемовський, Дмитро Бортнянський, Павло Грабовський, Микола Гоголь, Олександр Довженко (Росія).
За матеріалом Бі-Бі-Сі
