“Вони вважають, що життя несправедливе. Що це вони мали б сидіти з красивими дівчатами і пити напої з іноземними назвами. Але історично склалося так, що їм немає куди доповідати”, – пише Єшкілєв.
“Придумати кодове слово самому вкрай важко. На це здатні лише майстри високого рівня. Більшість соцінженерів шукають «самонароджені» кодові слова в потоках людського спілкування. В першу чергу у соціальних мережах…”
“І політика, і культура тепер описуються виключно як велетенські «машини бажань». Як суспільні механізми для формалізації маячні та демонстрації понтів”, – пише Єшкілєв.
“Телевізійне звернення президента Зеленського до громадян України з пропозицією інформувати НАБУ про факти корупції підняло чергову коментаторську хвилю (чи то чергову коментаторську піну, як подивитися). Більш освічені з коментаторів заповзялися гортати сторінки світової історії виказування”.
Панські кухні здавалися нащадкам рільників аж надто просторими. Там можна було збиратися всією комунальною квартирою та ще й запрошувати знайомих швондерів. Статус гостя на кухнях не мав ритуальної ваги, гість міг і по пиці отримати…
В нас оплакують століття без держави, змарновані роки державності та невідбуті мрії про ідеальну Українську державу.
“Скільки перемог не отримав би буратіно, він залишається покращеним дерев’яним поліном. І всі мрії Татуся Карла про достойного спадкоємця також марні”, – пише Єшкілєв.
Нам, людям ХХІ століття, варто було б застосувати мудрість Конфуція для лікування свіжих та найсвіжіших травм. Є два відправні пункти поточної ситуації, котрі вельми специфічно сполучаються між собою: 1) Ми прагнемо позитивних змін. 2) Ми живемо за доби пост-правди.
Кіношна тусовка яскравіша та різноманітніша за літературну. Процес виробництва кінофільмів втягує до свого виру і серйозних людей, і випадкових, і тих, хто на вічному приколі.
«Незалежна Україна зберегла радянську систему в науці. Тобто таку систему, котра спрямована на «освоєння» будь-якої суми державного фінансування», – пише Єшкілєв.
Колективний мужик, що виліз з символічного льоху, пробігся планетою, зруйнувавши традиційні держави, потоптавши паростки нових елітарних світів, повоював за світле комуністичне завтра й, врешті-решт, замріявся перед магічним екранчиком смартфону, де знайшов неозорий світ собі подібних та казкові хащі Amazon та OLX.
Перспектива побачити на носі бронзового Коновальця принесеного вітром з помийки целофанового пакета міську владу лякає значно менше, ніж витрата 600 тисяч бюджетних гривень не на бруківку.
«У якому ще «бутті»? – подумки смикає плечима. – Не буття, а життя, курва…». А те, що називають «життям», в уявленні більшості людей виглядає як низка безперервних турбот про заробіток, родину, кар’єру…
“Ці згромадження пережили свій розквіт у ХХ столітті, деградували та занепали, проте їхні лідери продовжують заробляти на тому, що відбулося за доби Леніна, Троцького й батьки Махна”, – пише Єшкілєв
У просторі української культури (доволі вузькому й недофінансованому, до речі) конкуруючі зграйки насипають на вентилятор не гірше за партійних ботів.