Першого ж дня, коли на сходах мерій міст збереться кілька тисяч кішечок, песиків, хом’яків і рибок, закон скасують. А може, навіть ще доплатять господарям, щоб тварин забрали назад і дбали про них самі.
До речі, а ось як збирати такий податок?
Наприклад, співробітникам фінансового управління Стокгольма доводиться гавкати біля дверей будинків несвідомих громадян. А все для того, щоб викликати у відповідь гавкіт песика, якого ховає господар, щоб не платити податок.
Податок на собак існує в багатьох європейських країнах. У Швеції, наприклад, його розмір залежить від зросту пса, а в Норвегії – від довжини. Тому шведи зазвичай заводять приземкуватих такс, а норвежці – собачок довголапих, «компактних» порід.
Господарів австрійських Шариків рік тому зобов’язали оформляти для своїх вихованців страхові поліси. Тепер кожне народжене щеня обходиться своїм господарям у 725 євро. Собаківник, що ухиляється від оплати страхування, ризикує бути оштрафований на 3,5 тисячі євро.
Хоча, є ще резерви. У деяких країнах все навіть крутіше.
В Єгипті кожна офіційно зареєстрована танцюристка платить податок на танець живота. Щорічні надходження від танцю живота оцінюються в 264 мільйони доларів.
У китайському містечку Тяньцзінь за співжиття без шлюбного свідоцтва закохані повинні платити 120 доларів на рік.
«Податок на світ» існує у Гвінейській республіці. За кожен рік без війни тамтешні жителі виплачують уряду по 700 франків з людини. Інакше ті починають війни.
Comments are closed.