Люди Фото

TEDxIvanoFrankivsk: про силу розуму, серця та іскру (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Днями у Франківську відбулася щорічна конференція TEDx, яка збирає у всьому світі чимало цікавих людей. «Репортер» розповість три історії про досягнення своєї мети, які найбільше надихнули публіку.

Крутячи педалі до мети

Мандрівники та учасники гурту «Фолькнери» Володимир Муляр та Ярина Квітка, які з 2010 року їздять світом на велосипедах, вже встигли побувати в 29 країнах. Вони розповіли, чому варто дослухатися до серця і не падати духом.

Розповідь почали з першої невдачі Ярини – падіння, яке сталось у Туреччині.

 «Але мене це абсолютно не боліло, мене боліло те, що невже це кінець, невже мені стало лише 4 дні щоб я їхала до свої мрії і так не змогла доїхати?»

Потім на Ярину чекала лікарня, кілька днів відпочинку і спроби подолати свій страх знову сісти на велосипед.

«Мій розум кричав, що це був знак, що не треба далі їхати, а серце кричало «Але ж ти хочеш мандрувати!», – згадує дівчина. – Через чотири дні я прокинулася і сказала Володі «Поїхали!».

У Володимира є подібна історія – чоловік з дитинства марив мандрами та хотів стати першовідкривачем нових земель. Але все уже досліджено та й у нього – морська хвороба. Тому, коли в голову прийшла думка про мандри на велосипеді – це стало його мрією і метою.

Спочатку він був сам, потім – з Яриною. Вони навіть запустили власний проект «Двоколісні хроніки», який транслювали на одному з українських телеканалів.

«Зараз усі подумаються , що наші мандри – це суперзахоплююча пригода, що усе суперяскраво. Але є дещо, що не ввійшло в ці відео. Це сварки, конфлікти, суперечки, це депресивні моменти».

Володимир і Ярина пояснили, що штовхаючи себе, ми наближаємось до того, що робить нас щасливими.

Як зробити, аби українські мізки працювали на Україну?

Завідувач кафедри біохімії та біотехнологій ПНУ ім. Василя Стефаника Володимир Лущак поділився секретами як заохоти українські мізки працювати на Україну. Не дивно, що основною проблемою демотивації є складний матеріальний стан.

«Скажу по секрету: це є у всьому світі, не лише в Україні. Малі шанси для реалізації свого потенціалу переважають над тим,  щоб мати нормальний задовільний матеріальний стан».

Поділився Володимир Лущак і двома шляхами вирішення такої проблеми: звинувачувати владу, державу, весь світ навколо себе або ж спробувати зрозуміти, що держава – це ми, і створювати собі та іншим нормальні умови для розвитку і самореалізації.

«Науковці беруться з іскорки цікавості, яка зароджується, яку роздмухують до багаття і яку постійно потім підгодовують».

Коли 1998 році вчений пішов працювати у ПНУ за умови, що там будуть створені належні умови праці, то вже за два роки до нього приєдналися інші викладачі, а ще за два –  створюють кафедру біохімії та біотехнологій.

Porto Franko: від маленького фестивальчику до масштабного мистецького твору

«Ми хотіли розказати, що ще можна створювати крім музики, якщо у тебе є ідея, яка тебе веде», – говорять композитори та засновники одного з найбільших фестивалів Прикарпаття Porto Franko Роман Григорів та Ілля Разумейко.

2010 рік виявився для композиторів ключовим у всьому, адже вони раптом почали писати не музику, а використовувати інші засоби, цілі пласти культури, почали їх об’єднувати.

«Все почалось в 2010 році. Був маленький фестивальчик, який називався Франко фест, – починає Ілля Разумейко. – Якась сцена посеред поля, співають українські гурти, можна купити писанки. Наше завдання полягало в тому, щоб створити щось якісно інше. Ми робили такі перформанси, де художники малювали під музику, і після цього у нас був аукціон, де ці твори продавалися. Так зародилася ідея Porto Franko», – каже Разумейко.

Фестиваль пройшов зі знайомими усім обличчями: Тарас Прохасько відкривав його на «Бастіоні», читаючи свій «Порт Франківськ». На піску, що послужив замість сцени, Андрухович під музику читав вірші.

Ще в програму включили такий вид мистецтва, як кулінарія. Зіркові кухарі з Франції та Німеччини поєднували модні страви з українськими, один з них випадково розповів своєму другу, який виявився генеральним директором «МЕТРО» в Німеччині, про Porto Franko. А керівник сказав директорам української мережі магазинів допомогти композиторам фінансово. Шукали працівники торгової мережі хлопців довго, але врешті-решт знайшли, і таким чином вирішилася ще одна проблема.

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.