Пам’ятаєте, як у дитинстві чекали прихід святого Миколая, як завмирало серце, коли зранку відгортали подушку? А що відчували, коли дізналися, що все це – неправда?
Перед завданням зруйнувати казку одного дня постають усі батьки. Як зробити це правильно – пише Репортер.
Щоб не обманювати
Багато людей згадують зі сміхом те, як дізналися, що подарунки підкладають мама з татом, а не святий. Проте, для інших це було потрясінням. Наприклад, Романа Василевська розповідає: малою щиро вірила, що дарунки – це робота святого Миколая. Тож правда її гірко розчарувала.
«Мама нас виховувала сама, подарунки були скромними, і я засмучувалася, що не заслужила кращого, ніж бешкетник з мого класу, – розповідає жінка. – Але вірила, що Миколай – чудотворець і він як стукне палицею – вже є подарунок! Яке ж потрясіння мене чекало, коли я дізналася, що Миколая не існує. Казка зникла, як мильна бульбашка. Було таке відчуття, ніби зайшов у свій дім і розумієш, що тебе обікрали».
Своїм дітям Романа просто розповіла, що є така традиція – дарувати подарунки на Миколая. Тож діти знають, що обманювати – це гріх, навіть, якщо це роблять з таких добрих мотивів.
Миколай напоготові. Що просять діти Прикарпаття, і хто читає їхні листи (ФОТО)
Краще без різок
За словами директорки обласного психологічного центру Людмили Підлипної, чи буде такий досвід травматичним, залежить від дитини і від обставин, за яких вона дізналася, що подарунки носить не Миколай.
«Якщо в підлітковому віці, наприклад, в 11 років, дитина дізнається про те, що Миколая не існує, вона розчаровується у вірі в чари, у щось неймовірне. Це хороша фаза дорослішання, коли дитина починає розуміти, що світ, напевно, не такий ідеальний, – каже Людмила Підлипна. – Та якщо дитина в шість років бачить п’яного Діда Мороза, який щойно її вітав, а вона вірила в диво, це травмує її більше».
Скоріш за все, син чи донька таки засмутиться, цього не уникнути. Але, за словами психологині, це нормально, і психіка дитини повинна витримати таку фрустрацію.
Інтроверти граються самі. Як допомогти тихій дитині поладнати з іншими
«Коли ми дорослішаємо, то розуміємо, що якісь речі вже неможливі. І відчуваємо сум скоріше за тим, що вже не будемо отак відкривати подушку і бігти щасливими, бо Миколай приніс гарні подарунки, – говорить пані Людмила. – Розчарування – це один з моментів, коли ми зустрічаємося зі справжньою реальністю. Дитина повинна прийти до думки, що світ несправедливий. А на місці батьків я б опиралася на зв’язок з дитиною: чим він сильніший, тим легше дитина зможе з цього вийти».
А от лякати дітей, що Миколай принесе різку, якщо вони будуть нечемними, – це погана ідея. За словами психологині, у житті дитини достатньо потрясінь і без страху, що її забере бабай чи що Миколай нічого не принесе.
А от пояснювати, що подарунки насправді дарують мама з татом, треба акуратно.
«Коли дитина зрозуміє, що Миколая немає, я б говорила про те, що за будь-яких обставин вищі сили – чи святий чи Бог – роблять усе, щоб батьки могли заробити на подарунок для дитини. Треба повідомити, що їхня любов приходить до дитини різними шляхами. Зокрема й подарунком під подушку», – каже Людмила Підлипна.
Миколай – це акт віри
Франківські мами радять бути з дітьми чесними, а якщо розвіювати казку, то так, щоб дитина могла вірити в добро. І тут не важливо, чи сім’я релігійна, чи ні.
«У нас свято Миколая – це, скоріше, просто привід і традиція, без релігійної приналежності. Але до певного часу казка «працювала», – розповідає Анна Андрієвська. – Але потім, у свої шість і вісім років, діти випадково побачили у мами в шафі той самий подарунковий папір, в який були загорнуті подарунки від Миколая. Коли викрили мене, то сміялись. Це якраз збіглося в часі з їхнім власним, без втручання батьків, баченням віри».
«Я казала, що колись давно жив Миколай, який дарував дітям подарунки. Зараз ця традиція залишилась, і Миколаєм може бути кожен, – ділиться Єлена Мельничук. – Але це секрет, тож іншим діткам, можливо, невідома правда й про це не слід розповідати. А те, що є можливість зробити подарунок і заробити на нього гроші – це дарунок Божий, і за це потрібно бути вдячним».
А в родині Надії Бабій вважають, що дарувати – цінніше, ніж приймати подарунки. І справжні дарунки – це любов і увага, а не матеріальні речі чи гроші.
«Мої донечки писали листи до Миколая десь до 14 років. І там завжди йшлося про нематеріальні речі – здоров’я, любов, – розповідає Надія Бабій. – Одного року в нас загубилась собака, ми її шукали, писали оголошення, але марно. Діти того року просили про її повернення або кращих нових господарів. Іншого разу доня просила Миколая допомогти їй перемогти у змаганні та щоб випав сніг. Неймовірно, але вона перемогла, а через день після написання листа сніг таки випав. Тож, думаю, Миколай – це найцінніший акт віри. А матеріальні речі не завжди мають бути під подушкою».
Шаховий Миколай. У Косові Володимир Хлопков навчає дітей “грі мужніх людей” (ФОТО)
У будь-якому разі вже цієї суботи, 19 грудня, діти й дорослі чекатимуть на диво. І неважливо, чи подарує його чудотворець, чи батьківська любов. Сподіваємось, Миколай прийде до кожного.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.