Менше місяця лишилося до Дня святого Миколая, і традиційно у ці дні в офісі франківської Мальтійської служби кипить робота. На довгому столі розкладені кольорові листи від дітей. У них малі щось просять, але водночас і дають.
У тих листах зворушливі історії, надія і багато тепла, пише Репортер.
Малих розбирають найперше
Один за одним до офісу мальтійців на Лесі Українки, 1 заходять франківці – ті, хто вирішив побути у ролі помічника Миколая. Вони сідають за стіл і читають листи – шукають свій.
За словами волонтерів, інколи люди беруть перший ліпший, а інколи перечитують всі. Приходять старші, молоді, а то й цілими сім’ями, часто щороку.
«Святий Миколай іде до сиріт» – традиційна акція, яку франківські мальтійці проводять з 1999 року. Вона охоплює усі школи-інтернати та центри соціально-психологічної реабілітації на Прикарпатті.
Стартують з 1 листопада. За словами референта з праці з молоддю Анастасії Бойчук, все символічно – на дворі падає листя, і в їхньому офісі починається листопад, бо з’являються листи, які пишуть діти.
Цього року їх отримали понад тисячу. Кажуть, третину вже розібрали. Листи від молодших класів і дошкільнят розбирають найперше. Прохання старших дітей чекають своєї черги довше.
У своїх листах діти пишуть про себе, що були чемними, ну, «принаймні, дуже старалися» і сподіваються, що Миколай прийде до них і цього року. Просять одяг, іграшки. Просять і за себе, і за менших братиків і сестричок.
За когось писали вчителі, а хтось старався сам. Від кожного листа йде така енергетика, що з обличчя не сходить посмішка, а десь пробиває на сльозу.
«Багато людей приходили ще у жовтні, питалися, просили, аби ми не відміняли акцію через карантин. Дуже переживали, – посміхається Анастасія. – Ми навіть думали, аби робити онлайн, але ця акція в такому режимі неможлива. Не можна просто так виставити листи, аби люди собі вибирали. Найкраще, коли людина приходить до нас, волонтери можуть їй допомогти, пояснити, розказати всі особливості, підказати».
Дитячі мрії
До цих всіх листів, переконують волонтери, деколи треба ставитись творчо, бо багато дітей просто пишуть перелік усіх потреб і побажань. Адже раз на рік можуть попросити все, що хочуть, чого не мають. Але дорослі мусять думати, що дитині найбільш потрібне.
Є такі, що приходять за конкретним листом саме тої дитини, якій готували подарунок у минулі роки. І зберігають ті листи від початку, підшивають у спеціальні папки.
«Наша сім’я веде одну дівчинку від маленької і зараз вона вже у випускному класі, – розповідає Анастасія Бойчук. – Цікаво читати листи, як вона дорослішає, як змінюється. Адже діти пишуть не лише про те, чого хочуть, але й про свої переживання, думки».
Мальтійці пригадують один лист від старшокласника, який попросив бензопилу. Він з гірської місцевості, закінчував тоді школу і в листі пояснював, що той подарунок буде йому засобом заробітку.
«Для когось це казус, а хтось оцінив, похвалив, що дитина дивиться в майбутнє, і купили бензопилу», – говорить волонтерка Наталія Петрунів. Вона якраз провела короткий інструктаж жінці, яка вибирала лист. Каже, за листами кожен теж приходить зі своєю історією – смішною, трагічною, щемливою.
Добро робити легко. У Запоріжжі «ізольованим» допомагають студенти
«От, був випадок за велосипед, – пригадує волонтерка. – Прийшов чоловік, років під 40. Довго не міг обрати листа, а потім побачив, що якась дитина попросила велосипед. Більшість не хотіли брати, а він попросив його відкласти, мовляв, зараз купить і принесе. Приніс. Розказав, що він у дитинстві дуже мріяв про ровер, а мама не купувала, то він його так хотів, що вкрав у сусіда».
«Одна така пара дуже запам’яталась, – розказує Анастасія. – Вони втратили доньку й шукали лист саме від дівчини з таким самим ім’ям».
Але більшості неважливо, чи хлопчик, чи дівчинка. Приходять, сідають і довго читають усі листи, просто насолоджуються. А вже потім вибирають той, в якому щось зачепило.
Коли лист вибрали, волонтери записують усі дані благодійника, дають пам’ятку з покроковою інструкцією – як підготувати, запакувати.
Наприклад, не можна вкладати у подарунок вживаних речей, не ставити фрукти чи солодощі, які швидко псуються. Якщо в подарунку засоби гігієни, то окремо обмотати в пакет, аби не розлилося. Не виставляти листи у соцмережі, а готувати подарунок приватно, у сімейному колі.
Бути на місці Миколая
Також Анастасія розказує, що цього року мають ще одну особливість – Миколай ще роздаватиме подарунки для випускників інтернатів, оскільки через карантин не вдалося зробити акцію «Валіза у майбутнє».
Валізи для дорослого життя отримають 43 випускники з Печеніжинської, Долинської, Рогатинської та Солотвинської шкіл. У тих валізах – усе, що знадобиться їм у самостійному житті: постільна білизна, ковдра, посуд, праска, чайник, фен, набір інструментів.
Зазвичай до Миколая волонтери готували цілу театральну програму, але цього року обмежаться лише вручанням подарунків. Їх у будь-якому разі буде дарувати Миколай і може пара ангелів-помічників.
Роль Миколая вже багато років грає колишній випускник інтернату, який потім став волонтером мальтійців.
Крамниця добра. Де у Франківську можна поділитись речами (ФОТО)
«Розказав, що колись, як був дитиною, отримував подарунок від святого і мріяв, як виросте, бути на місці того Миколая і також видавати подарунки іншим, – говорить Анастасія. – І тепер він Миколай, кожного року».
Цього року «святий» має відвідати близько 20 закладів. Це школи-інтернати, дитячі будинки, реабілітаційні центри, притулки, інклюзивно-ресурсні центри.
Листи ще є. Вони чекають своїх читачів на Лесі Українки, 1 (навпроти катедри). І кожен охочий також може стати помічником Миколая і втілити дитячу мрію. Останній термін, коли треба приносити подарунки – 10-13 грудня.
Робити добро насправді легко. Діти вірять у диво і кожен із нас здатен зробите це диво для них.
