У вівторок, 12 квітня, у Франківську провели чергову зустріч з бійцем АТО. Антон Боєв пройшов Іловайський котел, понад три місяці був у полоні терористів. Повернувся у рідний Франківськ – з переламаними ребрами та щелепою, з кулею у нозі. Тепер він допомагає волонтерам та возить на схід допомогу для військових.
До теми: Франківець Антон Боєв, який провів 123 дні у полоні, прочитав “Молитву захисника” (ВІДЕО)
Розмови з ними є частиною проекту “Війна”, що включає в себе зустрічі з бійцями АТО, волонтерами, медиками та капеланами в мережі книгарень “Є”, аби відкрито поговорити про досвід війни та загальні проблеми, спричинені подіями на Сході України.
Сьогодні франківці зустрілися з ветераном батальйону Донбас Антоном Боєвим. Він пройшов Іловайський котел, був у полоні. Зараз Антон активно займається громадською діяльністю та працює в поліції. Хлопець розповів про себе, як потрапив на війну та як складається його життя після неї.
Він поїхав на Схід добровольцем, а батькам сказав, що працює в Києві.
“Мама дізналася, що я на війні, коли під час чергової розмови пролунали вистріли”, – пригадує Антон Боєв. Спершу хлопець був на Майдані та активно брав участь в битвах там. Зізнається, що на початку не цікавився подіями в Києві, а рішення поїхати прийняв, коли побачив відео, де беркутівці били журналістку.
До теми: Іловайський котел очима добровольця “Донбасу” Антона Боєва з Франківська
На Сході Антон був кулеметником, але кулемет отримав не одразу, а згодом. Каже, що від збройних сил допомоги не було, рятували лише волонтери.
Розповів Боєв і про своє перебування в полоні. Він провів там чотири місяці.
“Нас привезли в Донецьк та помістили в бомбосховище. Воно було досить великим, але для 110 людей місця було мало. Їсти на початках давали стакан супу, зверху на якому був бензин, а на низу тарілки було сміття, – пригадує Боєв. – Час від часу допитували. Так пройшов місяць. За нами наглядали хлопці, вони були жителями Донецька. По їх розмовах не скажеш, що хотіли змінити державу, їм просто сподобалося тримати зброю в руках, напевно. Деколи вартові напивалися і “відривалися” на нас. Найбільше діставалося хлопцям-донеччанам, які були на нашому боці…Після 123 днів нас обміняли за принципом більшість-на більшість. Залишили декілька людей, яких ще хотіли перевербувати”.
Після визволення хлопець приїхав до Франківська. Каже, що такого теплого прийому, який йому влаштували, він взагалі не очікував. Одразу почав займатися громадською діяльністю, аби відволіктися.
Зараз Антон працює в поліції, допомагає волонтерам та займається з дітьми. Про майбутнє говорити не хоче, бо вважає, що спершу треба вирішити проблеми сьогодення.
Comments are closed.