Франківець Антон Боєв про “Іловайський котел” та 123 дні у полоні терористів

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Антон Боєв відстоював Майдан, згодом пішов добровольцем у батальйон «Донбас». Потрапив у кільце Іловайська, пробув у полоні чотири місяці. Повернувся у рідний Франківськ – з переламаними ребрами та щелепою, з кулею у нозі. І погодився поділитися своєю історією.

Полон2
До війни Боєв працював помічником інженера та слюсарем

Антону 25. Народився у сім’ї військового у Криму, у п’ять років переїхав до Франківська. На Майдан поїхав майже одразу. Після перемоги Революції Гідності разом із друзями вирішив їхати на Донбас, боротись з сепаратистами.

«Хотіли разом воювати – «Стан» та «Аскольд» із Донецька, «Еней» з Полтави (загинув потім під Іловайськом) і я, – каже Антон Боєв. – Позивний у мене «Костоло» – від костолома, бо у футбол малим грав багато. Батьки не знали, що я на війні, казав, що працюю у Києві. У липні мене впізнали по телевізору, то довелося зізнатись».

Став бійцем «Донбасу». Воював у Артемівську, Попасній, Лисичанську.

«Ми мали все, дякуючи волонтерам, – каже Боєв. – Сепаратисти не були краще забезпечені, а от російські війська – звісно».

Росіян наші бійці побачили вже в Іловайську, 19 серпня. Обіцяної підмоги не дочекались. У батальйоні Антона було близько 70 поранених.

«Були й ті, котрі тікали, залишаючи своїх. Хтось загинув, хтось прорвався», – говорить Боєв.

Полон4
Святковий обід у батальйоні «Донбас». Антон – крайній справа

Далі їм обіцяли «зелений коридор». Рухалися колоною, і тут російська армія відкрила вогонь із гранатометів. Перший снаряд влучив у КамАЗ із пораненими.

«На машині був великий червоний хрест, противник взяв собі його за ціль, – каже Антон. – Та ми не зупинялись. Зайняли кругову оборону, а навколо – лише російські війська, у кожній посадці. Бій тривав десь три години. Далі – тиша».

А потім був полон. Терористи повезли їх у приміщення СБУ в Донецьку. З вікна автобуса наші бачили росіян і чеченців. Поки їхали, Антон зателефонував додому, сказав, що живий. З полону дзвонив ще кілька разів, востаннє – 1 вересня. Аби звільнити сина, батьки писали листи до Президента, Міноборони, Нацгвардії, СБУ. Антон Боєв і нині дуже дякує рідним, однокласникам, сусідам, Ірині Кущ, Олександрі Бабецькій і волонтерам.

«Нас привели у підвал. Там були лише бійці батальйону «Донбас», 110 людей, – розповідає Боєв. – Сепаратисти називали нас карателями, фашистами, яких спонсорує Америка. А насправді серед нас були юристи, страховики, бізнесмени, будівельники, різні – від 21 до 60 років».

Полон3

Підвал – це колишнє бомбо­сховище. Умивальник часто забивався, туалет не працював. У перший день їх нагодували супом із бензином, потім у кашу додавали сміття, каміння.

У рюкзаку Антона ДНРівці знайшли ноутбук. За фото, знай­дені там, франківця регулярно били перші півтора місяця:

«То були фото з Майдану, картинки з «Правого сектору», хоча я до організації стосунку не мав, – розповідає він. – Били руками, ногами, кийками, вчотирьох. Відливали водою, знову били. З інших так не знущались».

Полоненим казали, що українці здалися, а «Донбас» розстріляють. Сепаратисти моніторили інтернет, били тих полонених, яких впізнавали на відео.

«Охоронцями були колишні в’язні. Вони стелили на підлогу прапор України. Хто не топтав – того били. Мені діставалось найчастіше, – сумно посміхається Антон. – Ще стріляли з пневмата, прострелили мені ноги. За ті ж фото зламали ребра, щелепу. Я зціплював зуби і майже не їв, аби зрослося. Уже на третій день на мені не лишилося живого місця. Хотів щось із собою зробити. Але хлопці відговорили».

З полону «донбасівців» відпускали по одному на місяць, а у жовтні 70 бійців забрали працювати в Іловайськ.

«Нас залишилось 25. Ставитись до нас почали трохи лояльніше, коли в листопаді наші відпустили полонених росіян, їм ще сухпайки з собою дали, – з докором каже Антон. – Пізніше ДНРівці роздавали папірці з текстом, який ми мали читати на камеру. Я відмовлявся – знову били».

У грудні до них «підселили» хлопця з Донбасу. Не з батальйону, місцевого.

«Він розказував, що вбивав «укропів». Ми просто сказали, що то не наш. Та й не з’їли його, бо то вже м’ясо зіпсуте», – жартує Боєв.

Полон1
До “котла” та полону – разом із побратимами-“донбасівцями”

Від усіх хвороб у них був йод.

«Зламали щось чи прострелили – йодна сіточка поможе, – знову сміється він. – Багато було своїх приколів. Мали один годинник – хто його носив, того й не звільняли з полону. А я знайшов собі таку забавку. У підвалі була фанера, коли її розщеплюєш, то всередині прошарок з дерева. Різав на смужки, з брусків хотів збудувати маленький будинок. Не встиг, але забрав ті смужки з собою, дороблю хатинку вдома».

На третій місяць полонені розчищали кімнати, прибирали перший поверх.

«Останній місяць сиділи у приміщенні архіву. Читали «Кримінальний кодекс». Вже бачили сонце, – згадує Антон. – Зремонтували радіо. Грали у доміно, нарди, покер – вирізали з того, що було під руками. У грудні спілкувались із ДНРівцями відкрито – пояснювали, що це за війна. Декотрі навіть почали нам вірити».

Антона Боєва звільнили 26 грудня разом зі 11 бійцями батальйону «Донбас» та ще 134 військовими, волонтерами і цивільними.

«Я був останній у списку. Вже пізніше дізнався, що мене обміняли за пляшку коньяку», – каже Антон.

Звільнених полонених зустріли ДНРівець Олександр Захарченко і Віктор Медведчук.

«Перший спитав, чи будемо далі воювати, чи зробили висновки. Ми мовчали. Казав, що підуть на Київ, захоплять Україну. А другий просто стояв. Нас посадили в автобуси та повезли в Амвросіївку».

Антон був у полоні 123 дні. 14 його побратимів досі у сепаратистів. Нині він лікується у Франківську. Ще не витягнув кулю із ноги. Займається волонтерством. Днями їде на Донбас – везе гуманітарну допомогу.

Підсумуйте за допомогою ШІ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

СХОЖІ НОВИНИ
На війні загинув прикарпатець Михайло Когут
Одеса обстріл
війна
ОСТАННІ НОВИНИ
На війні загинув прикарпатець Михайло Когут
Прикарпаття втратило військових Віктора П'єкного, Івана Гуцкала і Станіслава Марковського
Гаївки Жуків (2)
«Жуківські бабусі» повертають традиції: у селі на Тлумаччині знову зазвучали гаївки (ФОТО, ВІДЕО)
сім'я усиновлення
«Народити серцем». Скільки дітей на Прикарпатті чекають на сім’ю та як їм її подарувати
vakansii вакансія робота
Франківцям пропонують 104 вакансії у комунальних підприємствах
аферисти шахраї
Прикарпатець втратив понад 220 тисяч гривень через шахраїв
вирубкалісів
Лісничого з Косівщини судитимуть за те, що допустив незаконні рубки на 2,7 млн грн
дтп 13 квітня (4)
На Прикарпатті за добу в ДТП постраждали п'ятеро людей, з них двоє дітей
ПНУ
Франківський суд оштрафував на 17 тис грн викладача Карпатського університету, який вимагав хабаря в аспірантки
672159259_961396859867877_8827759408176442439_n
На Коломийщині п’яний водій без прав скоїв ДТП з потерпілими
Гайченя 3
Михайла Гайченю з Ямниці нагородили «Золотим хрестом»
Одеса обстріл
Окупанти запустили по Україні чотири авіаракети та 129 ударних безпілотників - є загиблі та поранені
Вітольд
Помер священник Вітольд Левицький з Долинської громади
Прокрутка до верху