Якщо хтось вважає, що медики Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова їздять на схід за статусом, можуть послухати розповідь хірурга Вадима Козловського про те, як йому працюється у Попаснянській центральній районній лікарні на Луганщині.
Вадим – заступник головного лікаря Смілянської ЦРЛ у Черкаській області – вже має і статус учасника війни, і медалі за свою роботу в зоні АТО, але 1 серпня вчетверте приїхав на схід у складі 29-ї ротації ПДМШ. Чому? Як він сам колись сказав, бачить, що він тут потрібний, пише LB.ua.
Вадим Козловський. Фото Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Пирогова
Дві попередні ночі хірургу Козловському поспати не вдалося. У вівторок ввечері, після того, як інтенсивність обстрілів на тій ділянці фронту посилилася, до лікарні привезли бійця, пострілом з АГС пораненого в голову та ще й з відкритими переломами. Потім поступила цивільна з хірургічною патологією, а пізніше вночі привезли цивільних чоловіка та жінку з вогнепальними пораненнями, отриманими «на тлі побутової суперечки» з військовослужбовцями, як повідомив прес-центр штабу АТО. За словами Вадима, чоловік був у більш-менш стабільному стані, а у жінки перебиті артерії та вени у стегні, поранення черевної порожнини та м’яких тканини. На жаль, її врятувати не вдалося.
«Ніч пройшла, а на ранок – три операції, – розповідає лікар. – Одна – моя, в одній асистував травматологу і в одній – гінекологу. Ввечері привезли трьох військових з небойовими травмами після падіння з висоти. У двох переломи таза та кінцівок, травматичний шок, а у третього – перелом стегна, розриви артерій, внутрішньочеревна кровотеча. Викликали головного хірурга АТО, судинного хірурга. Цілу ніч ми його стабілізовували. Закінчили операцію та відправили його аж о сьомій ранку».
Зранку четверга – знову прийом цивільних. «Операції практично кожного дня. І просто вже «вирубаєшся», бо дві з половиною доби не спав. Думаю: ще одна ніч, то мене можна вже буде пристрелити як загнану кобилу. Дякувати Богові, сьогодні дали поспати».
Хоча бойових поранень небагато, прогулянкою роботу в ротації не назвеш, бо дуже багато цивільних пацієнтів і обмаль лікарів.
“Завідувача хірургічним відділенням тут немає, уролога немає, травматолога немає – усі у відпустках. Тобто ми втрьох повністю перекриваємо весь поверх. Цілий день займаємося цивільними, а вночі, якщо привозять – військовими”, – пояснює Вадим Козловський.
Кажучи про трьох, Вадим мав на увазі своїх колег-лікарів по цій ротації ПДМШ: ортопеда-травматолога Олeксія Голубeнка з Києва та онкогінеколога Андрія Рибіна з Одеси. Крім них, у Попасній в ротації працюють медсестра-санітар Любов Дричак із Прикарпаття та водій Сергій Кисельов з Хмельницького.
Лікарня у Попасній розташована зовсім близько від лінії фронту, тож можна собі уявити загальний антураж цих безсонних ночей. Обстріли в перший тиждень ротації хірург Козловський описав так:
«Пострілювали по ночах, начебто, щоб не спали». Потім обстріли посилилися – як за інтенсивністю, так і за тривалістю та калібром зброї. «З вечора починали і ледь не до самого ранку гатили. Нам добре чути – звідси півтора кілометри. У лікарню нічого не «прилітало».
А бувало, що й «прилітало»…
