Що дивитися, читати та слухати у березні. Поради від міністра Євгена Нищука

УП продовжує рубрику, у якій міністр культури Євген Нищук раз на місяць радить книжки, вистави, музику та кіно і пояснює, чому саме їх він обрав. поради

КНИГИ

Лоуренс Леві. “Планета Pixar. Моя неймовірна подорож зі Стівом Джобсом у створення історії розваг”

Коли навколо все сіре, включно з настроєм, і весна ще не вповні увійшла у свої права, хочеться чогось доброго та вічного. Хочеться казки, а вони, як відомо, бувають різні. В одну з таких мені днями вдалося зануритись.

Ця історія не розпочнеться зі слів “У далекому-далекому королівстві…”, вона розкручується з телефонного дзвінка десь у Кремнієвій Долині у 1994 році. Саме тоді відбулось доленосне знайомство Стіва Джобса та Лоуренса Леві, фінансового директора однієї з тамтешніх організацій.

І саме тоді в телефонній трубці вперше прозвучала назва “Піксар” та розпочалась яскрава, складна, але захоплива історія маленької компанії, яка примусила увесь світ проникнутись надзвичайно теплою любов’ю до іграшок, комашок, рибок, монстрів та супергероїв, машинок та роботів.

Лоуренс Леві. “Планета Pixar. Моя неймовірна подорож зі Стівом Джобсом
у створення історії розваг”

Це книга про надзвичайно складний шлях перемог та поразок, де у вирі творчого натхнення, одні тектонічні плити інновацій та мистецьких пошуків несли назустріч інші.

Це історія про пошук художньої та творчої досконалості в час розвитку комп’ютерної анімації.

Читайте: Нищук пропонує за держкошт екранізувати Андруховича

Це реальна розповідь про те, яка напруга часом виникає між чистою творчістю і мистецьким баченням та жорстокою реальністю, і як важливо спільними силами цю напругу долати, аби досягти спільного успіху.

Я сподіваюсь, що декого з наших митців ця книга може надихнути на створення стартапів та кроків до перезавантаження українського анімаційного мистецтва. Адже своїх казкових персонажів у нас надзвичайно багато, та і своя маленька стрибуча лампочка знайдеться.

Юрій Косач. “Сузір’я Лебедя”

Ще одна історія, варта уваги – “Сузір’я Лебедя” Юрія Косача, не лише виняткового письменника, а й племінника Лесі Українки.

Цей роман – такий собі, як влучно підмітили критики, – “родинний портрет в інтер’єрі”. У центрі історії – українська родина напередодні Першої Світової війни.

У деяких героях книги можна чітко вловити риси реальних членів родини Косачів-Драгоманових, втім, твір не є біографічним і не передає спогадів окремої родини. Натомість через призму їхніх рис герої стають узагальненим символом світу “старої шляхетної України”, що починає зникати у буревіях війн та революцій.

Юрій Косач. “Сузір’я Лебедя”

Будні з його розміреними ритмами; щоденність замість захопливих мандрів та героїчної самопожертви заради кохання; побут, а не доленосні рішення полководця. Це все показано очима юного і натхненного Олелька, який мріє стати письменником.

Цей роман буде непростим для читача – змусить згадати і курс історії України, і замислитись на тему мистецтвознавства, філософії, права та етики, а також занурить у майстерні сплетіння стилю та лексики української мови, бо Ростиславовичі, за сюжетом – високоосвічені аристократи, мислителі та інтелектуали.

Дара Корній. “Чарівні істоти українського міфу”

Наші древні предки вшановували дерева і трави, джерела та ріки, гори і степи, ліси та поля. Прадавні українці надавали персоніфікацій порам року, атмосферним явищам, дощам та буревіям. Навіть хвороби та напасті вважали наслідками необдуманих проти природи дій.

Завдяки дослідженню авторки книги Дари Корній, цей надцікавий прошарок нашої культурної спадщини стає відкритішим та доступнішим. І це дуже важливо, адже ми не можемо відмовитись від того, що закладено в пам’яті нашого народу та пронесене крізь тисячоліття.

Ці історії десь глибоко досі живуть в нас, десь і вони сформували нашу сучасну та самобутню націю.

Дара Корній. “Чарівні істоти українського міфу”

Історії про Чугайстра і Потерчат, Мавок та Бузничів, Болотяників та Бездонників, Вихровиків та Сніговіїв буде цікаво послухати навіть дітям. Вони допоможуть їм зрозуміти, чому не варто ламати гілочок чи смітити на природі.

До того ж, такі казки могли б стати основою мультфільмів та коміксів. Древній Дух води Водяник навчить поваги та мудрості, Блуд захоче налякати, натомість веселі та добрі лісові Хухи розвеселять та навчать бути добрими серцем, а витончена донька гірських вітрів Повітруля охоче допоможе у любовних справах.

І ви ж не заперечите, що всі ці створіння є значно симпатичнішіми за іншоземних людей-павуків, залізних людей або велетенських розмовляючих голів посеред поля.

“Чарівні істоти українського міфу” – дуже симпатична книжка, яку я порадив би мати у домашній бібліотеці.

МУЗИКА

АнТАРТАКтида. Частина друга

Здавалося б, а де перша частина, спитаєте ви? Чи ми щось пропустили? Ні Сашко Положинський, як український Джордж Лукас, спершу презентував другу частину своєї нової платівки, а іншу, тобто першу, ще тримає при собі.

Щоправда, саме ця випущена частина АнТАРТАКтиди і є ключовою. До неї увійшло 12 нових авторських треків, а у наступній, “першій частині”, будуть презентовані дуети з різними артистами.

В одному з інтерв’ю Сашко розповідав, що цей матеріал найповніше передає дух сучасного “Тартака”.

Мені дуже цікаво спостерігати цю динаміку розвитку хлопців з часів “О-ля-ля” та “Божевільних танців”, крізь фантастичну роботу з Гуляйгородом, романтичний альбом “Сльози та соплі” до сучасної “Ввічності” та “Сімки”.

Зізнаюсь, в дорозі у відрядженнях по Україні ми частенько останнім часом вмикаємо наповну “Ніхто крім нас”, “Мене вже немає” та “Голос крові”.

У наступних поїздках, сподіваюсь, плей-лист поповниться й піснями з нового альбому.

Kozak System. Презентація альбому “Не Моя”. 30 березня, клуб Atlas

Про цих запальних хлопців можна говорити багато, але краще бачити і слухати їх наживо! Kozak System – мої надзвичайно талановиті друзі-музиканти.

Протягом багатьох років вони дарують справжній драйв українського правдивого року. Або щиро розривають душу старовинними мелодійними лемківськими баладами накшталт “А вже тому…” чи “Зродилися терки”.

Нова платівка, яку презентують “козаки” – це альбом про сильні драматичні почуття. Кожна пісня, як кажуть хлопці, автобіографічна історія: і сумна і радісна, але така ж емоційна і драйвова, як вони самі.

Цей колектив збирає величезні концертні майданчики у Польщі, Німеччині, Великій Британії, Канади, США, та ми скучили за їхнім драйвом і тут в Україні.

30 березня планую прийти на концерт й привітати друзів з новою платівкою.

КІНО

“Іній”. У кінотеатрах з 1 березня

Вкотре мені приємно говорити про черговий фільм, вироблений у копродукції України, цього разу – з Францією, Литвою, Польщею. Мова про воєнну драму “Іній” 2017 року про війну на Донбасі, поставлену литовським режисером Шарунасом Бартасом.

Зйомки відбувалися як у Києві, так і безпосередньо у зоні проведення АТО – у Донецькій області.

У головній ролі – світова зірка Ванесса Параді.

За сюжетом, молодому литовцю Рокасу одного дня випадає несподівана можливість побувати в Україні та побачити війну на власні очі, зрозуміти що є чорним, а що білим.

Разом із гуманітарним конвоєм він прямує з Литви до України, де доля зводить його із двома військовими журналістами. Реальність виявляється набагато жорстокішою за романтичні уявлення молодого литовця та кидає його у вир війни. Молоді люди змушені будуть долати труднощі, будувати стосунки, а може і відшукати своє справжнє кохання.

У 2017 році фільм відібрали до секції “Двотижневик режисерів” у Каннах, він також змагався за Золотого Дюка на Одеському МКФ, а восени був включений від Литви до лонг-листа премії “Оскар” Американської кіноакадемії у номінації “Найкращий фільм іноземною мовою”.

Це ще одне кіно, яке примусить замислитись.

ВИСТАВИ

“Class Act: Схід-Захід”. 14 березня. Театр Актор. 19:00

“Class Act: Схід-Захід” – проект, який з’явився в Україні кілька років тому завдяки Наталці Ворожбит, і відразу підкорив серця.

Його задум досить простий, але глибокий водночас – це п’єси, написані підлітками зі сходу і заходу України. Вони розповідають про свій світ, про все, що їх оточує. Про страхи і сподівання. Про свою вже таку жорстку дорослу реальність і найпотаємніші ще такі дитячі мрії.

Цього разу режисерка Влада Белозеренко разом з юними авторами – Владом Волощенком, Інною Якобчук, Богданом Мазурком, Оксаною Тарасюк, Віталієм Шмітько, Тетяною Ліщук, Надією Шерстюк та Максимом Довганем розкажуть історії про дівчинку з містечка, де незаконний видобуток бурштину – єдиний спосіб заробітку; як шукатиме порятунку від страхів війни хлопець з Донбасу в мирному Харкові; як навчитися чути людей, щоб самому залишитись Людиною.

“Class Act: Схід-Захід” – це п’єси, написані підлітками зі сходу і заходу України

Дуже важливо, що традиційно цей проект підтримують: п’єси юних драматурів грають справжні зірки, зокрема мої добрі подруги Римма Зюбіна та Олеся Жураковська.

Два роки тому я і сам був долучився до однієї з вистав “Моя стартова ціна” – це був дуже цікавий досвід. Історію тоді створили 13-тирічна дівчинка та 17-тирічний хлопець.

Я грав батька-хірурга, який хотів, аби син продовжував сімейну династію лікарів, а не малював. Це була доросла історія, яка вчить слухати і чути, дивитись і бачити.

Клас-Акт – прекрасна ініціатива, яку варто продовжувати та підтримувати.

“Children of the Night (“Діти ночі”). 17-18 березня. 19:00

Дивний готичний світ когось дивує та відштовхує, а когось надихає та приваблює. Особисто мене балетна постановка “Children of the Night (Діти Ночі)”, створена спеціально для українських зірок Катерини Кухар і Олександра Стоянова надзвичайно заінтригувала.

Декорації у готичному стилі, глибока музика та сучасна хореографія одразу занурюють у світ красивого суму та романтичної історії про вічну любов. Це розповідь про міфічних істот андрогінів.

Постановка “Діти Ночі” створена спеціально для українських зірок Катерини Кухар
і Олександра Стоянова

За легендою, вони колись володіли двома парами рук та ніг, двома обличчями на одній голові й їм здавалося, що в світі немає нікого красивішого та могутнішого за них.

Звісно, це розлютило богів, у істот стали з’являтись “тріщини”, крізь які проникали спокуси, пристрасті, негативні емоції, які зрештою і розділили їх на дві частини – чоловіка та жінку, які довічно приречені шукати одне одного, пройти випробування – різкі, зухвалі, часом демонічні, щоб досягнути істиної любові.

Катерина Кухар і Олександр Стоянов – люди, яких я безмежно поважаю як високих професіоналів. Переконаний, вони подарують глядачу справжню насолоду сучасного балету. Я особисто обов’язково планую відвідати одну з вистав.

ВИСТАВКИ

“FLASHBACK. Українське медіа-мистецтво 1990-х”. Мистецький арсенал

У Мистецькому арсеналі запустили справжню машину часу. І я не жартую. Тут відкрили виставку українського медіа-арту 90-х.

VHS-відео-касети та лампові телевізори, спогади про непрості часи та покупки цукру і масла за талонами, джинсові куртки з Польщі та дівочі зачіски з начісами, історії про жуйки з перебивачками, тетріси та перші дискотеки під “It`s my life”, а також подивовані очі сучасної молоді, які кажуть – “Вау! Так такий одяг же зараз наймодніший!”.

Чого ходити далеко – мій син, якому 23, сам захоплюється таким стилем одягу, який був у 90-х. У нас вдома безліч безрозмірних курток, яскравого кольору спортивних костюмів та незліченної кількості “олд-скульних” світшотів. Так що 90-ті біля мене зовсім поруч.

Щодо самої виставки – це ще один із серії проектів Мистецького арсеналу, присвячених історії сучасного українського мистецтва – іменам, явищам, школам, періодам.

У світі медіа-арт виник у 60-ті, а до України дійшов лише на початку 90-х, втім, стрімко став розвиватись. Вже до завершення десятиліття наші митці спробували безліч експериментів – медіаінсталяція, інтерактив, художні акції, короткі фільми та преформанси.

Цей час став переломним для нашого мистецтва та спричинив новий оригінальний імпульс до його розвитку. Все це та багато іншого у виставковому проекті “Flashback. Українське медіа-мистецтво 1990-х”.

У Мистецькому арсеналі виставка триватиме до 6 травня 2018 року.

Підготувала Олександра Гайворонська