День Соборності, свято Конституції, День незалежності. Саме на державні свята іванофранківці можуть послухати муніципальні та народні аматорські колективи. Класику, народну музику, естраду. Кому що до вподоби. Сцена — лакмусовий папірець муніципального чи народного колективу. Кращий колектив чи ні, однозначно вирішує зал. Та ще є атестаційна комісія. Саме вона присвоює колективу звання. Між собою музиканти тихенько, не на загал, обговорюють, що один колектив і зали збирає, і не відмовляється презентувати місто, а іншому якось обходиться. То чому одних щоразу запрошують на великі концерти, а іншим — зась. Що за лаштунками цієї кухні?
Перші та кращі
За інформацією Івано-Франківського управління культури, у місті — 27 колективів. Сім із них — муніципальні, решта — народні аматорські. Кожних чотири роки, за постановою колегії обласного управління культури, всі проходять атестаційну комісію, де мають підтвердити статус.
«Якщо колектив не проходить атестацію, то його недоцільно утримувати, — говорить начальник управління культури Мирослав Петрик. — Проте наразі ми пишаємося нашими колективами, тим паче, що такої кількості немає у жодному місті». За словами Петрика, у списку муніципальних усі 179 музикантів — професіонали. Адже саме професіоналізм і є обов’язковою умовою переходу до звання муніципального.
До колективів, що завжди гідно представляють місто, Мирослав Петрик зараховує оркестр народної музики «Рапсодія», який побував чи не на всіх материках і континентах, а зараз готується до 35-літнього ювілею. Також — хор «Галицькі передзвони», який цієї неділі відзначить своє 20-ліття, муніципальний ансамбль саксофоністів «Джаз-класік». Менше концертують, але добре зарекомендували себе муніципальна капела бандуристів і тріо бандуристок «Намисто».
Серед народних аматорських Мирослав Петрик відмічає чоловічий вокальний ансамбль «Черемош» і чоловічу хорову капелу «Червона калина». За його словами, вони теж могли би потрапити до списку муніципальних. Адже це — вищий статус і можливість отримати ставку і керівникові, і кожному музиканту.
Та наразі з цим проблема — немає навіть положення про муніципальні колективи на державному рівні. Відповідно врегульовувати подібні питання нелегко.
«Не так давно я був у Прибалтиці. Там є рейтингова система, — каже Мирослав Петрик. — За відповідними критеріями (участь у конкурсах і фестивалях, нагороди, рівень майстерності, репертуар) колектив заробляє бали, що в кінцевому результаті дає можливість отримати дотації з місцевого бюджету. Така система однозначно стимулює до роботи».
На думку Петра Гундера, директора музучилища ім. Січинського, рейтингова система необхідна. «Якщо колектив не дотягує, — говорить він, — то треба ставити питання про доцільність саме керівника, а не колективу. При цьому в жодному разі не позбавляти звання, не розформувати і не забирати кошти, бо вони й так мізерні».
 |
Рапсодії на 0,75 ставки
Що кажуть самі музиканти? Муніципальна капела бандуристів, якою керує Марта Шевченко, вже більше 20 років збирає повні зали. І в рідному місті, і за кордоном. У колективі — 20 учасників, усі — профі. «Найскладніше для нас питання — відсутність транспорту. Навіть по місту. Коли в одній руці костюм, а в іншій інструмент, то далеко не понесеш. Ми працюємо при народному домі, виступити на іншій сцені міста — то вже проблема, бо нема чим доїхати», — говорить Марта Шевченко.
Зараз колектив готується до виступу на площі Ринок в рамках фестивалю «Від Різдва до Великодня». В середині травня планують податися на фестиваль бандурного мистецтва до Ялти. Сподіваються, що допоможуть спонсори та влада, бо бюджет мають мізерний. Ставка — 1050 грн., зарплата — 0,75 ставки… За словами пані Марти, якби й цього не було, то невідомо, чи залишилась би хоч чверть колективу.
Муніципальний ансамбль саксофоністів «Джаз-класік» минулоріч відзначив 10 років. Колектив мобільний, часто концертує в Україні й за кордоном. Його вже встигла полюбити молодь. «Можливість поїхати трохи далі здебільшого доводиться шукати самотужки, хоча інколи пропонує і міське управління культури, — розповідає керівник ансамблю Олександр Мельник. — Хотілось би більше заробляти. Але поки не приймуть закон про меценатство, буде складно».
Політиків — в музучилище
Якщо з колективами наше місто в лідерах, то з концертним залом — просто зле. «Кожен обласний центр України має такий зал. Натомість у нас постійні оренди у драмтеатрі, — каже Петро Гундер. — До того ж, там погана акустика. Добра акустика у філармонії, але сцена там не дозволяє розмістити симфонічний оркестр. До речі, потребу такого залу обговорює вже третя облрада. Із року в рік».
Петро Гундер дуже рекомендує політикам не витрачати шалені кошти на білборди, а вкладати їх у мистецькі школи, спортивні зали, «бо ж обов’язково прийдуть батьки з бабусями та дідусями, і це буде тією агітацією, що дасть найефективнішу перевагу над тими, хто бігає з телеканалу на телеканал». У нього в кабінеті вже є готовий проект концертного залу. Вартість споруди – 15 млн. грн.
До речі, духовий оркестр музучилища завжди виступає на площах міста із чимось оригінальним. Як зізнався Петро Гундер, цього разу вони теж готують оновлену програму до 20-річчя незалежності. Деталі він наразі приховує, але розповів, що духовий оркестр буде переміщатися по сцені, і пообіцяв, що буде цікаво. А до Дня міста цьогоріч буде парад аж з дев’яти духових оркестрів.
Отже, музикантів вистачає. Натомість, і чиновники, і викладачі музики, та й самі музиканти кажуть, що у Франківську бракує заходів, де колективи могли б себе проявити. Причин багато. Пояснень — майже немає.
До теми
За інформацією обласного управління культури, в області є 3632 аматорські колективи, в яких задіяні понад 50 тис. музикантів. З них 386 мають звання народного, 54 — зразкові.
Comments are closed.