Бувають птахи, які щоосені зриваються з насиджених місць і тимчасово емігрують до теплих країв. Бувають птахи-патріоти, які не зраджують Батьківщини та стійко мерзнуть усю зиму. А бувають птахи кам’яні, які є елементами архітектурного оздоблення старого Станиславова. Саме їм і присвячена ця стаття.
Орел на «Соколі»
Станиславів заснували польські магнати на землях, які тоді належали польському ж королівству. Геральдичною емблемою Польщі був орел, що містився на державному гербі. Пізніше місто відійшло під владу Австрії, але поляки нікуди не поділись. Вони пам’ятали славне минуле та потайки сподівались на відновлення власної державності. Одним із виявів цього «потягу до незалежності» стало прикрашення будинків кам’яними орлами.
 |
Один із них «звив гніздо» на фронтоні польського спортивного товариства «Сокіл» (теперішня обласна бібліотека для дітей на Міцкевича). Головною метою товариства було фізичне гартування та патріотичне виховання польської молоді. Це яскраво відображено у зовнішньому оформленні кам’яниці, яку звели у 1895 році. Крім орла, там ще були зображення гербів усіх земель польського королівства, історична картина Яна Гротгера та девіз «Соколу»: «Чолом Вітчизні, пазурі ворогові».
Австрійці досить толерантно ставилися до цих проявів польського націоналізму, тому орла не чіпали. Він ще фігурує на світлинах 1930-х років, а ось на радянських поштівках його вже нема. Хто «вполював» птаха – німці чи совіти – тепер важко сказати.
Пазурі пана Ігоря
На робочому столі начальника відділу охорони культурної спадщини міськвиконкому Ігоря Панчишина серед невеликої колекції деталей зруйнованих будинків стоїть досить цікава річ. Це дві лапи із велетенськими пазурами – нижня частина великого бетонного птаха.
На початку 1990-х Панчишин був директором центру сучасного мистецтва, який містився у колишньому приміщенні кінотеатру імені Франка (нині там «Люм’єр»). Пазурі він знайшов на піддашші споруди. Каже, що там був ще й гігантський тулуб, правда, без крил і голови. Але оскільки все те разом важило дуже багато, довелося обмежитися пазурами.
Раніше кінотеатр належав уже згаданому польському товариству «Сокіл». Але версію, що цей орел колись прикрашав товариство, Ігор Панчишин відкидає.
«Там збереглася арматура від попереднього скульптурного зображення, і, судячи з її розмірів, «сокільський» орел був значно меншим, – каже Панчишин. – А той, що валявся на горищі, міг прикрашати собою якийсь великий зал, як радянські бюсти Леніна. Не виключено, що то взагалі був фашистський орел, оскільки за окупації кінотеатр називався «Вікторія» та був «нур фюр дойч» – тільки для німців».
Коли атланти відпочивають
У 1910 році єврейський виноторговець Єгер провів масштабну реконструкцію свого будинку на вулиці Собеського (Січових Стрільців, 16). Аби догодити польським колам Станиславова, підприємець прикрасив кам’яницю фігурами двох орлів, які тримали балкони. Цікавий збіг, але і в цьому будинку теж містився кінотеатр.
Вони збереглися до наших часів, але в якому стані… В обох птахів повідпадали ліві крила, а праві рішуче налаштовані відновити симетрію. Відвідувачі магазину секонд-хенду, що змінив кінотеатр Шевченка, ризикують отримати по голові важкими орнітологічними запчастинами. Комунальні служби зберігають олімпійський спокій. Якщо обвал, не дай Боже станеться, то, напевно, звинуватять старину Єгера.
Він муляв очі нацистам
Ще один орел «мешкав» у парку. Він був складовою частиною пам’ятника, який встановили на честь 500-річчя перемоги під Грюнвальдом. Тоді об’єднане польсько-литовсько-руське військо «наваляло» хрестоносцям Тевтонського ордену.
На уламках ордену виникло герцогство Пруссія. Потім воно стало королівством, потім Германською імперією, Веймарською республікою і, нарешті, Третім рейхом. Коли фашисти окупували Станіслав, вони, певно, не могли без сліз дивитися на той пам’ятник. Тому 21 грудня 1941 року орел змахнув у небо. За допомогою вибухівки.
Експонат музею
В експозиції музею «Герої Дніпра», що на Національної гвардії, представлений великий чавунний барельєф у формі орла. Директор закладу Ярема Кваснюк розповідає, що експонат має станиславівське коріння й за часів німецької окупації прикрашав один із адміністративних будинків міста.
Нацисти активно нищили польських орлів, розчищаючи місце під своїх. «Нордичні» птахи відрізнялись тим, що в лапах тримали свастику. Точно відомо щонайменше дві адреси, де можна було побачити орлів. Це будинки управи на Грюнвальдській і гестапо – на Сахарова.
Цей орел розтрощений на кілька кавалків. Це не дивно, знаючи, що червоні першим ділом нищили фашистську символіку у визволених містах. Враховуючи висоту будинків на Сахарова чи Грюнвальдській, летіти тим птахам було куди.
Ескадрилья площі Ринок
Після Першої світової війни станиславівська ратуша більше десяти років перебувала в аварійному стані, аж поки місцева влада не знайшла кошти на перебудову. В середині 1930-х площа Ринок побачила нову, вже четверту, ратушу, виконану за проектом архітектора Трелі.
У Європі тоді панував стиль конструктивізму, який виключав декоративне оздоблення будівель кам’яними квіточками, ракушками чи ангеликами. Проте повністю обійтись без прикрас не вдалося. По чотирьох кутах ратушної вежі архітектор розмістив бронзових орлів, які пильно несли бойове чергування з охорони повітряного простору Станиславова.
Німці не відправили пернатих на переплавку. Вони планували знищити їх разом із ратушею, під яку заклали вибухівку. Одне крило завалилось, але решта встояла.
Кінець орлам поклали «другі совіти». У 1957 році тривала реконструкція ратуші, в якій мав відкритися краєзнавчий музей. Саме тоді орлів замінили на якісь абстрактні рослинні орнаменти, котрими ми насолоджуємось і дотепер.
Краєзнавча загадка
Велике захоплення туристів викликає кам’яниця на вулиці Шопена, 3. Точніше, не сама кам’яниця, а скульптури, що прикрашають її фасад. Компанію жабі і русалкоподібній дівчині складає якась загадкова пташка. Якщо всі попередні орли зображені із розпростертими крилами, то це щось мале, з велетенським дзьобом. На орла птах точно не тягне, скоріше це гібрид папуги з пеліканом.
Що мала символізувати скульптурна група, краєзнавці не знають. Михайло Головатий каже, що будинок був споруджений у 1908 році для Петра Мосевича. У документах цей пан фігурує як бухгалтер магістрату. Може архітектор був фанатом знаменитого Городецького і створив свій варіант київського «будинку з химерами»?
У статті використані ілюстрації зі збірок Зеновія Жеребецького, Ігоря Панчишина, Дениса Овчара, stanislaw.in.ua
|
