Спортивне товариство «Україна» заснували ще в 1911 році.
З тих часів були і розквіт, і занепад, мінялося керівництво. На сьогодні один із найактивніших осередків працює у Франківську та хоче одного – розвиватись і не забувати історію, пише Репортер. товариство
«Наше перше українське спортивне товариство заснували у Львові, – розповідає нинішній директор ФСТ «Україна» Олександр Фотуйма. – То були два любителі спорту – Степан Гайдучок та Іван Боберський. Перш за все, його створили як студентське і воно справді було дуже популярне. Це та епоха, коли до початку Першої світової війни активно розвивався скаутський рух, пластуни, товариства «Сокіл», «Січ». Але студентського спортивного осередку до того часу не було».
Гайдучок і Боберський були піонерами фізичної культури на заході України. Але прожило товариство недовго – почалася війна, Боберський виїхав за кордон, подорожував. Але те, що він започаткував, дало розвиток у Канаді, США, Німеччині та Австрії. Найпотужніше у 1920-х ФСТ «Україна» розвивалось у Північній Америці. Після Першої світової вже й у нас почали активізовуватися осередки, вони проводили спортивні змагання, зокрема у Снятині й Коломиї.
«А потім прийшли перші совіти та почали створювати тут уже свої спортивні товариства, – каже Фотуйма. – Вони були підв’язані під різні галузі промисловості, але модель, без сумніву, взяли саме у ФСТ «Україна». Звідти пішли «Спартак», «Локомотив», «Зеніт», «Більшовик». Їх там на певному етапі було десь понад 100. Вони активно розвивалися, оскільки певні галузі вважали за честь фінансувати «оздоровчий рух трудящих». Так до кінця 1980-х ми своє ФСТ фактично втратили. Але тоді довкола ідеї відродження згуртувалися різні профспілки області, що об’єднали «Спартак», «Авангард», «Буревісник».
У проміжку між 1940 та 1990 роком ФСТ «Україна» не те, що не розвивалось, його просто не існувало. При цьому всі ці роки його пропагували у Канаді та США, адже українська діаспора активно підтримувала спортивні ініціативи.
Читайте: Нарешті навибирали. День голосування та перші результати виборів на Прикарпатті
В останні роки СРСР правонаступниками його спортивних товариств стали профспілки. На Прикарпатті за справу взявся Ярослав Гонтковський.
«Він фактично й відродив ФСТ «Україна» у Франківську, – говорить Олександр Фотуйма. – За рік до незалежності, в 1990, рада профспілок дала добро на створення ФСТ в нашій області. Вже після того підтягнувся Львів, інші міста. Патріотичний дух дістався свого піку, були запити відновити товариства на державному рівні. У червні 1991 року, на 80-річчя, сюди приїхала діаспора з різних країн – і це був поштовх».
Франківськ, за його словами, ініціював створення осередків товариства по цілій Україні, і всі знали, що очолити організацію має саме Ярослав Гонтковський. Але, як то буває, призначили іншого..
Якщо брати за потужністю на той момент, то Фотуйма виділяє Дніпро, де активно розвивалося веслування. У Києві та в містах західного регіону – бокс. Кожне товариство в основному спеціалізувалося на якомусь одному виді спорту, а ФСТ «Україна» у Франківську займалося майже всім.
«Ми мали в місті понад 15 шкіл, – каже Олександр Фотуйма. – Навіть окремо літні й зимові. Класно виступали дзюдоїсти, а наші боксери й легкоатлети показували результати, яких досі не бачила ціла Україна! Але потім, вибачте, усе порозсирали. Одна школа відлетіла, друга, третя… І так по всій країні. Зараз ми у Франківську почали організовувати різні заходи і, що найважливіше, нас чують і бачать у Києві. Але, на жаль, це такий совок. Досі сидять столичні дядьки і кажуть – «ми проводимо спартакіаду», «ми проводимо змагання серед трудящих». Які трудящі, які спартакіади – ідіотизм повний!».
Навіть з браком коштів та інших ресурсів прикарпатські спортсмени їздили на Олімпійські ігри та показували добрі результати. При цьому через недофінансування у рідній області для них навіть не було грамот чи медалей. Усі працювали за ідею, а не за гроші чи нагороди, говорить Фотуйма. А Ярослав Гонтковський був жорстким керівником, любив дисципліну і результат.
«До речі, саме пан Ярослав започаткував «Галицькі ігри», – хвалиться Олександр Фотуйма. – Він добре комунікував з радою профспілок області, та й досі ця комунікація збереглася. Але школи ми таки втратили. Була інфраструктура, а тепер частина в приватних руках, частина в комунальній власності міста – систему розвалили. У червні наступного року буде 110 років з дня створення товариства. Є ідея провести наукову конференцію, масштабні міжнародні змагання. Хочемо запросити представників діаспори із США, Канади, Франції. Це ще ті покоління, які плекають надію розвитку ФСТ «Україна». Сподіваюсь, нам вдасться зібрати хоча б 10 команд з різних видів спорту, і це дасть ковток свіжого повітря, аби ми могли розвиватись. Хоч дирекція сидить у Києві, але ми маємо можливість звертатися до діаспори напряму, бо ж повністю автономні».
Олександр Фотуйма показує старі фото змагань, які проводили на стадіоні «Рух», «Наука», у Ворохті, Коломиї, Калуші. На фото «трудящі», веслувальники, лижники, футболісти, легкоатлети, штангісти, борці. Усе це нині в минулому, на сьогодні лишилася тільки назва, а ще – надія.
Автор: Богдан Мисюк
Comments are closed.