Газета Розваги Фото

Психолог, шеф і компаньйон. Як франківцям працюється поруч з чотирилапими (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
«Репортеру», «Західному полюсу» та «Каналу 402» шалено повезло з тим, що нас щодня на порозі зустрічає наша редакційна киця Муся. Вона неабияк допомагає в роботі лише однією своєю присутністю. Це наш антистрес, психолог і просто надійна колега. Як виявилося, такого чотирилапого співробітника маємо не лише ми.

Франківці розказують, хто в них живе в офісі, хто як допомагає чи шкодить, пише Репортер.

Муся

Але продовжимо про Мусю. Малесеньке нещасне кошенятко знайшли на смітнику і от уже десять років вона є королевою «Західного Полюсу», царицею «Каналу 402» та хранителькою «Репортера». Словом – вона у нас головна. І все тут.

Муся дуже гонорова кішка, не дуже любить, аби її гладили. Вона просто на відстані за всім спостерігає, контролює. Ходить між офісними столами, а той по столах, бо ж найголовніший шеф.

Вона може влягтися й солодко захропіти на твоєму зручному стільці і не залишається нічого іншого, як знайти собі інший, може, й не дуже зручний. Але Мусю чіпати не можна. Вона просто є і від того вже тепло.

Панда

Чудовим офісом і ще більшою кількістю працівників обзавелась киця з мімішним ім’ям Панда, бо чорно біла і любить спати в дуже кумедних позах. Майже рік вона живе на «Пром­приладі». Панду взяли із зоомагазину «Світ Сірків» маленьким кошеням. Ім’я їй вибирали колективно – голосуванням. 

За словами керівника коворкінгу «Промприлад» Дмитра Бесенюка, в команді десь більше місяця велися баталії – заводити кота чи ні. Ініціатором цієї ідеї була операційна директорка Аліна Токмиленко.

Вона переконувала, що тваринка буде дарувати позитивні емоції та наводила досвід інших компаній.

«Зрештою, після пандемії дуже багато людей позаводили собі домашніх улюбленців, говорить Дмитро. – Ми ж в команді більше хвилювались за практичну сторону питання: хто буде відповідальним, що робити, якщо в когось з коворкерів алергія, чи не робитиме збитки особистим речам наших резидентів. Тож зваживши всі «за» і «проти» ми прийшли до рішення, що можемо і готові до всіх викликів, з якими потенційно можемо зіткнутись. Та від початку ми знали, що хочемо взяти тваринку з притулку».

До теми: Про котів і людей. У Франківську відкрили незвичний магазин (ФОТО)

За словами Дмитра, Панда дуже спокійна й ніжна. Спершу вона жила лише у коворкінгу, а зараз ходить по всьому поверху. Може підійти до будь-якого офісу, понявкати, їй відкривають двері, пускають досередини. Вона там все обійде і виходить, але може там і поспати.

У коворкінгу Панда має своє місце, багато іграшок, драбину, лабіринти, ліжечко. Це все купували резиденти коворкінгу.

«Вона себе тут відчуває максимально релаксично, – говорить Дмитро. – Єдине – любить пити з чашок і стаканів на столах. Ми намагаємося відучити її від цього. Хтось працює, а вона вистрибує на стіл і починає ластитися, хоче, аби її гладили. Ми тут жартуємо, що у нас є адміністратори, є керівник, а є Панда. Всі її дуже люблять. Від неї відчуваємо супервелику допомогу. От, коли ти втомлений, маєш якісь дуже важкі завдання чи просто важко розпочався тиждень, а приходиш сюди, бачиш її, гладиш – і стає легше. Кіт – це зав­жди круто, а мати кота ще й на роботі – ще краще».

Тушканчик

Так старшина пожежної частина на Франка, 6 Роман Сисак назвав дворняжку, яка більше року тому прибилась до них. Каже, нині вона повноцінний член колективу.

Але спершу нікого не підпускала, сильно гавкала і була дуже налякана. Її підгодовували, облаш­тували їй місце, і собака довірилась. Потім Тушканчик народила цуценят, яких пожежники порозбирали, бо дуже були гарненькі.

«Усі як на підбір, – усміхається Роман. – Потім я побачив у неї велику пухлину, возив до ветеринара, робили аналізи, ехокардію, бо собака старенька, не знали, чи витримала б наркоз. Тушканчика успішно прооперували, ми всі гляділи за нею і виходили».

На лікування скидалися всією частиною, але дуже багато допомогла волонтерка Людмила Рой. Вона написала пост про їхнього пса й багато людей відгукнулося.

Нині Роман каже, що не уявляє, як вони раніше могли працювати без Тушканчика. «Вона знає, коли я маю прийти на роботу і вже зустрічає на порозі, – розказує чоловік. – Тішиться, стрибає, а інколи буває, що й свариться, мовляв, де я так довго був? Така кумедна. Дуже дружелюбна до всіх, особливо до людей у формі. Коли хтось приходить у цивільному, то гавкає. Дає зрозуміти, що це є наші, а це чужі. Це повноцінний член колективу – бойовий друг. Вона наш рятувальник від поганого настрою».

Барі

Вже шість років на роботу щодня приходить джек-рассел-тер’єр Барі. Він часто заміняє директора – свого власника, тобто керує сервісним центром ремонту та обслуговування техніки Apple.

Адміністраторка центру Юлія Мацук готова говорити про Барі годинами. Каже, дуже допомагає в роботі, бо піднімає настрій і працівникам, і клієнтам.

«Він усіх нас любить і знає, бо вже шість років з нами працює, – говорить Юлія. – Зранку приходить на роботу і ввечері їде додому. Це собака нашого шефа, але за стільки років ми вже так зріднилися, що кожен наш працівник може сміливо сказати, що він також наш. Я скажу чарівне слово «Парк» і він уже вуха настромив і готовий йти. Інколи багато роботи, не завжди виходить піти з ним гуляти, але він знає, що може прийти до мене, покліпати тими оченятами і я не можу перед ним встояти. Ще може так товктися по офісі, навколо мене, вистрибнути на мій стіл чи крісло і всіма можливими способами показувати, що я не буду працювати, поки не погуляю з ним».

Читайте також: Кому лишити рідний хвіст. Аби відпустка вдалась, де франківцям прилаштувати чотирилапих улюбленців (ФОТО)

Юлія розказує, що їхній магазин недалеко біля парку Військових ветеранів і Барі іноді навіть сам йде гуляти. Дорогу переходить тільки на переході. Погуляє кілька хвилин і задоволений приходить назад.

«Перші роки я дуже за нього хвилювалась, що хтось його вкраде чи він десь втече, – усміхається Юлія Мацук. – Зробила йому на день народження – 15 січня – іменний жетон від колективу з ім’ям та номером телефону власника. І було, що люди дзвонили, мовляв, тут собака загубилась. Шеф питав у слухавку: «Собачка у парку?». «У парку!». «Тоді він не загубився, він сам себе вигулює».

У Барі є своє місце біля директорського столу, але часто він сидить просто у кріслі директора.

«Ми купуємо йому нові іграшки, – дівчина не вгаває розказувати про улюбленця. – Як у кожного працівника є день зарплати, то у нього день іграшки. Той собака – це така моральна розрада! У нас робота з клієнтами, і як би високо не старався тримати сервіс, все одно бувають якісь непорозуміння. І Барі приходить, сідає збоку і таке враження, що він розуміє кожне слово. Він може просто залізти на руки, пооблизувати їх чи поскавуліти, ніби так він проявляє своє співчуття. В такі моменти якраз і хочеться взяти його на повідок і 20 хвилин погуляти в парку. І вертаєшся, розумієш, що нічого страшного не сталося, все вже налагодилося і стало так, як має бути».

Рейвах

Завідувачка сектору в Івано-Франківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України Христина Бдайцієва говорить, що була б її воля, ходила би зі своїм собакою до праці щодня. Та, каже, установа її надто серйозна, тому радіє тому, що раз на рік без проблем дозволяють прийти з улюбленцем на роботу.

Кілька років поспіль Христина та її чорний лабрадор Рейвах долучаються до всеукраїнської акції «Візьми собаку на роботу» і працюють разом.

«Рейвах у нас з’явився більше трьох років тому і з його появою наше з чоловіком життя сповнене рейваху, – усміхається Христина. – Але на роботі поводився чемно. З кожним роком все більше колег також беруть з собою песиків, а інші з ними граються. Рейвах освоївся на робочому місці. Дактилоскопіста з нього не вийшло, але міг би бути експертом-одорологом, або, як мінімум, експертом-психологом. А ще він є найкращим в світі другом, хоч то і не професія».

До речі, цьогоріч акція «Візь­ми собаку на роботу» буде 25 червня. В Україні її проведуть вже вдев’яте. Її у нас заснував клуб «4 лапи». Цікаво, що у США вона проходить вже понад 20 років. Її організовують, аби заохотити людей брати тварин з притулків та розвивати культуру ставлення до тварин в Україні.

Маєте песика? Тоді долучайтеся до доброї події.

Авторка: Світлана Лелик
Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні