Якби випадку з Кивою не було, його треба було б придумати.
Звісно, захист кандидатської дисертації нардепа від пропутінської ОПЗЖ Іллі Киви неможливо було пропустити. Тепер хтось палить свій диплом з науковим ступенем, хтось активно обурюється і кидає каміння у кожного кандидата чи доктора наук. Закликаю отямитись і зупинитись, пише Максим Карпаш для “Репортера”.
Якщо людина після школи не може справитись із простими дробами, ніхто ж не біжить палити свій шкільний атестат чи поширювати такий випадок на всіх, хто закінчив школу? Якщо у когось є проблеми у сім’ї чи подружні зради, не треба палити своє свідоцтво про шлюб. Через «проффесора» Януковича ніхто із серйозних науковців нічого не палив. Надто вже примітивний погляд на реально складне питання.
Маючи власний науковий доробок і досвід наукового керівника кількох захищених кандидатів наук, дозволю собі прокоментувати трафунок з Кивою.
Читайте такоє: Максим Карпаш: Світові енергетичні тренди, які не можна ігнорувати
Найперше – спеціалізована вчена рада певного закладу присудила йому науковий ступінь, але це рішення ще не затверджене. У місячний термін після захисту дисертації документи (включно із стенограмою захисту) мають бути подані до Міносвіти.
Далі, оскільки Ілля Кива не є штатним співробітником наукової чи освітньої установи, його запросять на засідання так званої експертної ради МОН України. Там йому мають поставити кілька запитань на підставі перевірки його дисертаційної роботи та поданих документів. Перевірка в МОН, зокрема, мала б передбачати антиплагіатне дослідження його роботи, достовірність інших доказів (наприклад, чи були реально опубліковані ті наукові праці, які стали підґрунтям його дисертації). Іншими словами – питання академічної доброчесності мусить бути з’ясоване максимально чітко та прозоро. Тут для фахової наукової спільноти та МОН України якраз і є шанс довести свою принциповість.
Читайте: Максим Карпаш: Не втратити місто
Друге стосується спеціалізованої вченої ради та закладу, де захищався Кива. Я подивився відео з захисту і вважаю, що за такої ганебної ситуації, в разі належного і правосудного розгляду його справи в МОН України, відомство мало б показово та в межах чинних норм зробити наступне: позбавити його наукового керівника та офіційних опонентів права на кілька років займатися науковим керівництвом та опонуванням, а також припинити повноваження спеціалізованої вченої ради.
Не менш цікавим є й сам заклад, де відбувся захист – Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості. На шістьох освітніх програмах там, увага! – аж 35 студентів стаціонару та 230 заочників. За чинними в Україні нормами це не тягне навіть на факультет! Як університетський функціонер, впевнено стверджую, що цей заклад освіти є глибоко збитковим, і все це «задоволення» оплачуємо ми, платники податків.
До теми: Максим Карпаш: Техаський блекаут – уроки для Прикарпаття
Цікавою є також специфіка моменту: 15 травня 2021 року є крайньою датою для захисту дисертацій за так званою старою схемою, в обхід нового, європейського за суттю та формою, порядку захисту, драйвером якого є Національне агентство забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). Там вимоги вищі – і до плагіату, і до кваліфікації усіх учасників процесу.
За найгіршого сценарію у вигляді таки присудження Киві наукового ступеню на фоні тисяч інших кандидатів і докторів українська наука за великим рахунком не змінить свого статусу. Втім, це буде індикатором того, куди ж вона рухається – вгору чи «до Киви».
