У п’ятницю, 22 червня, в Івано-Франківську по вулиці Шевченка відкрили меморіальну квартиру художника, академіка Римської Академії модерного мистецтва Володимира Чернявського. Відтепер помешкання по вулиці Шевченка, де мешкав покійний художник, берегтиме його творчий спадок.
Ця квартира довгі роки була майстернею і творчою лабораторією одного з найцікавіших живописців в історії Івано-Франківська і України. Тут створили меморіальну експозицію, вона має популяризувати творчий доробок Володимира Чернявського. Облаштовували квартиру друзі та шанувальники творчості художника. У квартирі оновили практично все, від інтер’єру до опалення та комунікацій.
Відкриття квартири розпочав друг художника письменник Володимир Єшкілєв.
«Багато людей, які знали Володимира, не знали, що він є академіком, — сказав заступник голови ОДА Роман Іваницький. — Скромність завжди його прикрашала. Тому сьогодні давайте просто дивитися на його шедеври, давайте кожен згадаємо ті хвилини, які ми проводили разом».
«Володимир Чернявський — найкращий живописець за всю історію нашої організації, — заявив голова обласної спілки художників Ігор Токарук. — В організації він перебував добрих 25 років. Поступив за першим разом, що для нас є дуже непросто. Він завжди був готовий дати пораду, долучитися до організації виставок, які б представляли різні школи живопису. Він ніколи не заперечував існування київської, одеської, харківської шкіл, перебуваючи сам багато років у тодішньому Ленінграді. Ми як громадська організація не можемо собі дозволити того, що бачимо тут, тому дякую тим, хто долучився до створення цієї квартири і вшанував світлу пам’ять нашого славетного земляка».
«Ми знаємо багато прикладів, коли відомі люди помирають, а те, що вони залишають, просто дерибаниться, — говорив друг художника Олег Головенський. — Багато колекцій, бібліотек, фоліантів нині знаходяться невідомо де. А нині друзі, середовище, яке було навколо Володимира Чернявського, зібралися і вирішили зробити цю справу. Це була людина, яка вміла навколо себе організувати товариство. Він умів спілкуватися, умів щось додати кожному: несміливому сміливості, агресивному спокою, вивести на якусь лінію гармонії».
«Це не буде музеєм, меморіальна квартира буде наповнена своїм камерним життям, тут відбуватимуться різні філософські зустрічі, мистецькі диспути, пленери, семінари, тощо, — продовжив Головенський. — Це буде осередком тих, хто знав і контактував з Володею Чернявським. В наших планах є створення інтернет-сторінки цієї квартири, де б можна було розмістити фотографії і картини Чернявського. Так ми вийдемо за межі фізичного простору у віртуальний, щоб це могли побачити люди з цілого світу».
«Для мене він залишається живим, — промовив друг Чернявського Анатолій Пастушенко. — Навіть у пам’ятному буклеті є дати, коли він народився і помер, але ми не говоримо там, що він помер. Володя, крім того, що він надзвичайно потужний художник-живописець, це справжній аристократ духу. Він весь час мені говорив, що місто без галереї — це не місто. Так сталося, що в нашому місті донині немає справжньої галереї. Цю квартиру не можна назвати справжньою галереєю, бо це галерея одного художника, але думаю, що мрія Володі частково збулася».
Як розповів Пастушенко, нині чимало робіт Чернявського перебувають у приватних колекціях. Нині є ідея створити каталог робіт художника, він може стати однією з візитівок міста. Роман Іваницький заявив, що за наявності матеріалів для каталогу, проблем з його виданням не буде.
Давня подруга Чернявського Леся Рейчаківська схвильовано подякувала усім, хто працював над створенням меморіальної квартири.
«Я мала честь брати інтерв’ю у Володимира Чернявського, і це був єдиний випадок, коли диктофон не записав розмову, — розповіла київська журналістка і письменниця Інна Корнелюк. — Я повернулася додому, вмикнула диктофон, а запису немає. Мені таки вдалося відтворити це інтерв’ю, його можна знайти в інтернеті. Володимир Чернявський перевернув мій світогляд. Це був інтелектуал, яких мало. Такого калібру художника в Україні треба ще пошукати. Шкода, що його голос за життя не чули. Це була людина не від світу цього».
«Музейні експозиції мають проблему, коли музей вбиває мистецтво і раптом стає якимось складом, — говорив архітектор Ігор Панчишин. — Дуже важливо зберегти атмосферу друзів, неофіціозу і не перетворювати це у формальність. Нехай Володя залишається для нас зв’язуючим ланцюгом, і дай Бог, щоб ми не забули дорогу сюди».
«Хоч він не був професором, але він був академіком, — заявив проректор Прикарпатського національного університету Павло Федорук. — Як бачимо, не було жодних вказівок чи розпоряджень державних органів, окремого рядка у бюджетному фінансуванні, але група людей вирішила, що Володимир Чернявський має і далі жити з нами. Він дуже тонко ставився до душі міста, і такі місця, яке маємо тут сьогодні, вони і творять душу міста. Місто живе, поки має душу, тож бажаю, щоб наше місто жило, а Володимир Чернявський і далі був з нами».
«Я знаю Володимира Чернявського десь із 1970-х років, — розповів давній друг художника Валерій Мельник. — Він бував у мене, я бував тут у нього. Він часто пояснював мені, що має на увазі, пишучи картину. Мушу сказати, що він ніколи не дбав про себе. Це був трудяга. Пам’ятаю, коли йому відрізали газ, бо не було чим заплатити, і тут була страшна холоднеча. У мене досі в пам’яті картина, як він у цьому холоді хукає в руки і знову бере в руки пензель і продовжує писати. Він казав, що за такий талант від Бога, певно, має заплатити своїм благополуччям. Думаю, він нас зараз бачить і є задоволеним».
«Зблизька не всі розуміли, що він мав на увазі, — мовила кандидат філологічних наук, доцент ПНУ Світлана Коршунова. — Але минав час, і розуміння приходило. Є люди, які впливають на життя зсередини. Таким був Володя Чернявський. Він кудись нас повернув, щось нам підказав, відкрив щось таке, чого ми не бачили при всіх своїх освітах. Він був надзвичайно широкою людиною. Для мене він був людиною, яка змогла себе зробити. Він не відрікався від того, що його батько був селянином, але він став людиною духу і інтелекту, і дуже цінував це. Коли Чернявський виходив на вулицю в капелюсі зі своєю сумкою на плечі, ніхто не міг сказати, що це ординарна людина. «Інакше дивись на світ, більше бач, більше чуй», — про це говорив Володя. Він був настільки глибоким в багатьох питаннях духу, що це заставляло його поважати і вчитися в нього. Як казав поет, «не уронить бы, не расплескать бы». Нам важливо зберегти і примножити це. Добре, що є його центр, і ми можемо з ним себе звіряти».
В меморіальні квартирі постійно діятиме виставка робіт академіка. Бібліотека Володимира Чернявського, його особисті речі, фотографії з сімейного архіву, предмети творчої лабораторії художника також є частиною експозиції, яка доступна огляду у визначені дні.
Куратори проекту меморіальної квартири намагались зберегти неповторний шарм, який супроводжував побут художника, його тонке відчуття організації простору, де народжувались портрети і пейзажі, жанрові картини і полотна духовно-містичного напряму.
Comments are closed.