Неподалік села Грабівка Калуського району влітку минулого року завезли пестициди. Таке тимчасове сусідство грабівчани переживають уже вісім місяців. Наразі хімікати разом із талим снігом потрохи спливають у підземні води. А неподалік – річка Луквиця, яка впадає у Лімницю, а та, зрештою, в Дністер.
Субота, всі займаються хатніми справами. Тато тріпає килими, жінки готують обід. Сьогодні – вареники. Їх обов’язково треба наліпити більше, а раптом повернеться Стасик. Ось уже півроку, як вони його чекають. Найменша дитина у родині, «золотий хлопчик», пішов з дому минулого літа. Слухняний, талановитий. У третьому класі записали його на скрипку та мріяли про музичну кар’єру. Все почалось, коли йому виповнилось тринадцять. Музичну школу Стасик проміняв на комп’ютерний клуб, а потім перший раз пішов із дому. Спочатку на день, згодом – на тиждень.
Лебеді, які минулої осені вирішили не летіти у теплі краї й поселилися на німецькому озері, що на Пасічній, зуміли пережити зиму. Ця фотографія зроблена біля черніївського моста в Івано-Франківську. Нагадаємо, що з початку холодів птахи переселилися до пішохідного мосту через Бистрицю Солотвинську на Набережній. А зовсім недавно чомусь «переїхали» на Бистрицю Надвірнянську.
Те, що Івано-Франківськ – єдиний обласний центр в Україні, де не встановлено пам’ятника Кобзарю, відомо, певно, усім мешканцям нашого славного міста. Частина з них знає і те, що пам’ятник у місті насправді є, тільки його ніяк не встановлять. А ось чому цього не можуть зробити ось уже три роки, не зрозуміло нікому. Остання обіцянка міського голови – пам’ятник стоятиме 9 березня цього року. Вчора ми цю дату «проїхали». Якою буде наступна зупинка?
Минулого тижня Тлумацька районна бібліотека отримала від Корпусу Миру три нові комп’ютери, підключені до супутникового Інтернету. Це відбулося в рамках проекту американського волонтера Крейга Стреймела. Ідея проекту під назвою «Волонтерство у Тлумачі» – навчання місцевих старшокласників елементам волонтерської роботи: відповідальності та готовності допомагати.
На Прикарпатті хазяйнує чупакабра. Принаймні, така чутка прийшла з невеликого села Кулачківці Снятинського району. Кажуть, що невідома істота ночами з неймовірної силою роздирає клітки і душить кролів, залишаючи на їхніх шиях дві характерні рани.
На вулиці Чорновола, навпроти Прикарпатського університету, за будівельним парканом заховався отакий магазинчик. Сам заховався чи заховали – можна лише…
Краєзнавці Івано-Франківської області працювали над цими книгами протягом декількох років. Видавали їх за бюджетні кошти. Призначені вони були для сільських та шкільних бібліотек. Сім місяців тому їх знайшли у косівському приймальному пункті макулатури. 54 книги «Реабілітовані історією. Івано-Франківська область. Том 1», в яких йдеться про репресованих з Косівського та Коломийського районів, заважили півцентнера. Тому завідувачка приймального пункту заплатила за них 200 гривень.
Коли несила самому справитися з проблемами, можна задзвонити у «телефон довіри», виговоритись, отримати фахову пораду. Так воно, напевно, має бути. Натомість, на Прикарпатті і з тими телефонами – проблема.
На фото – під’їзд будинку по вул. Чорновола, 28. Але зараз не про під’їзд, а про дерев’яне накриття, що знаходиться на тротуарі. Під ним – якась яма невідомого призначення. Дошки на настилі прогнили і проламалися під ногами пішоходів. Таким, напіврозбитим воно перебуває й зараз. До того ж, його присипає сніг, і в дірки між дошками провалюються неуважні пішоходи.
Міносвіти не припиняє шокувати своїми нововведеннями. Залишивши ненадовго у спокої студентів, міністерство взялося за тих, хто про цей статус тільки мріє. І зробило так, аби далеко не кожна така мрія стала реальністю. МОН вимагає від вишів зменшити кількість цьогорічних державників майже вдвічі.
Недавно у цій хаті дзвенів гучний дитячий сміх. Сьогодні про малюка нагадують лише кілька фото та крихітні штанці та кофточки. Дивитися без сліз на них не можуть ні мама, ні бабуся. Маленький Богодарчик – в Іраці, на батьківщині свого батька. Як його повернути – головне питання для всієї сім’ї.
Цей самовільний небезпечний перехід через колію розташований в Івано-Франківську неподалік вокзалу, в районі вулиць Промислової і Сагайдачного. Попри заборону, пішоходи вже багато років щодня перетинають тут кілька залізничних гілок. З обох боків є чіткі застережливі написи – «Ходити по колії заборонено», неподалік – безпечний перехід по вулиці Вовчинецькій. Вочевидь, людям ліньки пройтися кілька зайвих метрів і легше ходити через дірку в паркані. Перебіг колію – і вже на тім боці. Та, може, зекономлені хвилини не варті смертельної небезпеки?
Останнім часом до редакції надійшли декілька звернень від покупців великих мережевих магазинів у Івано-Франківську. Люди скаржаться на дрібні нестиковки на цінниках і чеках. Але враховуючи обсяги продаж, такі помилки дрібними не виглядають. Нижче – лише один із прикладів, побудований у стилі запитання-відповідь.
Надворі ще зима, а влада Івано-Франківська вже займається порядком розміщення та облаштування торгових майданчиків у місті. У п’ятницю на останніх громадських слуханнях говорили про проект положення, за яким працюватимуть підприємці. Вони відстоювали свої права, а депутати й чиновники не дуже впиралися. Бо всі розуміють, що підприємці – це податки, а перешкоджати їм працювати – тільки робити гірше місту.