Три розумні й гарні жінки стали ідейними натхненницями та головними організаторками франківського «Борщ-батлу». Смачніше й добріше придумати важко…
“В наш час «світ інтелігенції» нагадує мені діряву декорацію для перестарілих”, – пише Єшкілєв.
«З хором Єльського університету заспівали «Реве та стогне» та інші твори української класики, – пригадує пан Олександр Кузьма. – Ми їм українські слова писали по-англійськи. У 2012 році нас запросив хор із Каліфорнії – «Кобзар». Поставили з ними різдвяний концерт з оркестром у Голлівуді».
Прокурори, сенатори, купці… За багато років у нашому місті відзначилося чимало видатних особистостей.
Скоро завершується рік, а це означає, що пора потроху підводити підсумки. Тож «Репортер» вирішив пригадати події, які наробили в Івано-Франківську найбільше галасу.
Микола Грушкевич був членом Асоціації українських медиків Північної Америки, співголовою її відділу в Огайо, членом Академії медиків Клівленда.
Ззовні колекціонери травм дуже різні. Серед них зустрічаються і розумні, й не дуже, вони можуть бути успішними або невдахами. Але всіх цих людей об’єднує тремтливе ставлення до життєвих поразок і катастроф.
Часто можна почути фрази: «Я мешкаю у центрі», «Давай зустрінемось у центрі» чи «Цей автобус їде до центру?». Ніби все зрозуміло, але давайте спробуємо розібратися – а де в Івано-Франківську той центр?
«Я раніше боялася того комп’ютера, думала, що десь не там палець поставлю, і воно мені як замкне, що я більше звідти не вийду. Або взагалі вибухне! – посміхається Лідія Бойко, яка вчиться тут другий місяць. – Нам дають ази: показують, що таке системний блок, монітор, мишка. А що таке курсор, то я взагалі лише тут і дізналася».
До Миколая для бійців закупили пральні машинки, різні смаколики, солодощі, теплий одяг тощо.
Брюгге дуже мальовниче місто: двоповерхові будиночки, вузькі канали, плакучі верби, високі собори. По вулицях водять екскурсії для школярів, з фотокамерами ходять групи британців, які приїхали на вікенд. Усе це змішується у центрі – на різдвяному ярмарку на ринковій площі.
«У нас одна мрія, нам немає де жити. Мама працює, але цього не вистачає навіть на прожиток. Святий Миколаю, зміни наше життя на краще», – такого листа написав Миколаю 14-річний Михайло. Хлопець давно не вірить у казки. Але просить дім – для мами, двох братів і сестри. Родина вже не знає, як ще й до кого стукати. Потрібна допомога.
До скорочення в лікарні працювали 330 медиків, які обслуговували 29 тисяч місцевих мешканців. Водночас уся кількість жителів в ОТГ була близько 15 тисяч.
Чи буде суд? Бо ж може раптом виявитися, що то насправді патрульні їхали на фірі п’яними, порушували всі можливі правили й горланили російську попсу, а відважний митник кинувся припиняти це неподобство… і постраждав.
Остап Пицко – автор близько 70 творів для хорів. Зокрема – музики до української служби Божої, циклу «Contra spem spero» із чотирьох поем Лесі Українки, музики до «Розритої могили» Тараса Шевченка…