За весь час існування міста в ньому народилося багато яскравих особистостей.
Багатьох із них доля розсіяла по всьому світу, але Станиславів назавжди лишився для них рідним, пише Репортер.
Остап Пицко
(1919-2005)
Хоровий диригент, співак, композитор.
Остап Пицко народився 14 січня 1919 року в Княгинині, у передмісті Станиславова.
Навчався співу у дяка місцевої церкви. Співав у хорі народного дому «Княгинин», відтак у хорах «Гомін» та імені Леонтовича у Львові.
У 1944 році емігрував до Австрії. Навчався у Віденській консерваторії (1944-1945). У Відні співав у хорі української церкви Святої Варвари. Був актором і співаком Перемиського театру у вигнанні, виконував роль Петра у «Наталці Полтавці». З театром гастролював у Словаччині, виступав перед вояками дивізії «Галичина».
Читайте: Уродженці Станиславова. Альбін Дунаєвський – польський римо-католицький єпископ, кардинал, благодійник, громадський діяч
У 1945-1947 роках Остап Пицко став засновником і диригентом чоловічого хору «Думка» в таборі для переміщених осіб у Дорстені (Західна Німеччина).
У 1947 році разом із хором переїхав на поселення до Великої Британії. Спершу жив у таборі для переміщених осіб у Вельсі, де продовжував керувати хором. У 1950 році табір закрили, відтак Остап Пицко переїхав до Ноттінгема, де й жив до останніх днів.
У 1953 році заснував чоловічий хор «Думка», який згодом назвали іменем Миколи Лисенка. Також заснував церковно-молодіжний хор і дівочий хор «Червона рута». Дев’ять років був учителем співу в Школі українознавства, виступав як співак-соліст.
З хором імені Миколи Лисенка, в репертуарі якого було понад 100 творів українських композиторів, Остап Пицко виступав у ноттінгемському «Альберт-холі», а також у Лондоні, Манчестері, Кембриджі, в Італії, Канаді, на радіо й телебаченні.
Крім того, Пицко дописував до англійської україномовної газети «Українська думка». Писав спогади про життя громади й хорову діяльність до різних емігрантських видань, зокрема до «Енциклопедії української діаспори».
Був членом товариства любителів опери міста Ноттінгема.
Остап Пицко – автор близько 70 творів для хорів. Зокрема – музики до української служби Божої, написаної до 1000-ліття хрещення України, композиції «Премудрість» з посвятою кардиналові Йосифові Сліпому, циклу «Contra spem spero» із чотирьох поем Лесі Українки, музики до «Розритої могили» Тараса Шевченка тощо.
Також Пицко писав пісні на вірші Івана Франка, Василя Стуса, Василя Симоненка, священника Василя Прийми й на свої власні. Автор книжки «Нариси української музики» (2000).
Читайте також: Уродженці Станиславова. Ана Касарес – аргентинська акторка
У 1992-1993 роках Остап Пицко тричі відвідав Україну, зокрема Івано-Франківськ, де відбулися концерти на його честь.
Помер Остап Пицко у січні 2005 року в Ноттінгемі. Його архів дружина передала Івано-Франківському краєзнавчому музеєві.
Автор: Роман Діда
Матеріал підготовлений з різних історичних джерел
