Із початком війни на сході багато своїх сил, грошей та часу витратили волонтери.
Вони допомагали армії як могли, більшість із них продовжує робити це й нині. Адже війна триває, пише Репортер.
Ніхто нікого не забув
«Наразі на фронті ситуація така, що хлопцям дуже потрібна увага, турбота, а вже на другому плані – якісь матеріальні речі: їжа та особливі потреби, – каже голова громадської організації «Об’єднання воїнів та волонтерів Галицькі Леви» Роман Дорожівський. – Порівнюючи з 2015 роком, армія більш забезпечена. Звісно, є певні речі, наприклад теплий одяг, який необхідний в першу чергу. Але зараз це вже не є чимось надзвичайним».
За словами Дорожівського, до зимових свят вони допомагають дітям загиблих воїнів. По Івано-Франківській області таких є 55.
Читайте також: Діти мріють про дім. Як на Прикарпатті багатодітна родина бореться за нове життя
«На свято Покрови ми проводили акцію «Допомога твоя – найсильніша зброя», зібрали 91 200 грн. З цих грошей зробили кожній дитині сертифікати на 600 грн, – пояснює Роман Дорожівський. – Крім того, влаштували для них змогу наступного року перевіритися у найкращих європейських стоматологів, полікувати зуби, бо похід у стоматкабінет коштує дорого, а здоров’я важливіше. Окремо, на свято Миколая, будуть солодощі, апельсини, мандарини й до цього всього кожній мамі цих діток – по 1400 грн на потреби та подарунки. Звичайно, ближче до свята ми все це гарно організуємо, створимо групу підтримки. Будемо співати релігійні пісні, колядки, хоча б до частини дітей прийдемо додому, щоб влаштувати їм справжнє свято».
Перед Миколаєм до Дня Збройних сил України «Галицькі Леви» організували акцію у Рожнятові. Збирали гроші на лікування хлопця, в якого тато і старший брат зараз воюють на сході. Йому 22 роки, в нього уроджена вада серця – потрібна операція, яка коштує 130 тис грн. За один день акції волонтери зібрали 50 тис.
«Відверто, ми спілкуємося з багатьма хлопцями з фронту, і вони розказують, що такого, як було на початку війни, вже немає. Їдять йогурти, ківі, виноград, не кажучи вже про звичайну їжу, цього є вдосталь, – розповідає Дорожівський. – Після Миколая на схід плануємо поїхати десь у лютому і вже тоді відвезти хлопцям якісь речі. Також є пропозиція від наших рок-гуртів проїхатися сходом України і організувати кілька концертів. Найбільше, чого потребують хлопці, – не їжа чи подарунки, а увага. Потрібно дати їм це зрозуміти, що вони там не просто так, що вдома їх чекають. Вони знають, за що воюють. Ніхто нікого не забув».
Відмовляти не можна
«Кожна спілка чи об’єднання мають певний напрямок своєї діяльності. Для нас одним із таких є збір і доставка волонтерської допомоги бійцям на схід, – говорить голова ГО «Івано-Франківське обласне об’єднання воїнів та інвалідів АТО» Роман Вішка. – Ми були на сході наприкінці листопада. Везли різні особливі речі, наприклад, бензопили, генератори, кабелі, ліхтарики. А вже після того, як усе завантажили, поклали різні смаколики, солодощі, наші волонтерки ліпили вареники. Усе це везли у 128 окрему гірсько-штурмову бригаду. До нас також долучились дівчата із соціального проєкту «Кав’ярня 4.5.0», вони випікали для бійців домашні солодощі».
За словами Вішки, тепер набагато складніше збирати продукти чи діставати кошти для воїнів, бо волонтерів стало менше, ніж у 2014 році, коли війна лише починалась.
«Цього тижня плануємо все звозити до нашого офісу, пакувати і десь ближче до Миколая будемо їхати у Маріупольському напрямку, – каже Роман Вішка. – Відвідаємо 10 окрему гірсько-штурмову бригаду. Для них назбирали закруток, цукерок, різного печеня, знову наліпили вареників, робили голубці. З першого – різні супи, з додатків – кетчуп, майонез, сметана. Хлопці невибагливі, радіють усьому, що ми привозимо чи передаємо».
Чоловік каже, що часто їздити не вдається, але на сході є побратими, з якими тримають зв’язок, іноді хлопці просять допомоги й відмовляти їм не можна.
«Минулого року в цей період ми також двічі були у 128 і 10 бригадах, – говорить Роман Вішка. – Переважно їздимо до них, бо вони нам найближчі, з нашої області. Зі своїх грошей на все не вистачає, тому часто звертаємось до підприємців, багато людей відгукуються самі. Дзвонять, питають, коли ми їдемо та що треба купити».
Каже, після Миколая, десь через місяць, планують їхати у 93 окрему механізовану бригаду «Холодний Яр», бо навідувати треба всіх, а не лише знайомих.
Ми просто робимо
«Останній раз ми їхали на схід минулого тижня, везли різні солодощі, випічку, вареники, каву, чай, – розповідає волонтер ГО «Громадська ініціатива Галичини» Всеволод Юрків. – На зиму хлопці найбільше потребують теплих речей, тож, окрім продуктів, ми привезли їм куртки, шкарпетки, термобілизну, балаклави. З одягу більше нічого й не потрібно, бо в армії свої стандарти й ходити у будь-чому не можна».
За його словами, вони намагаються не робити преференцій окремим бригадам, тобто поняття «наші й не наші» у «Громадської ініціативи Галичини» нема.
Читайте: Шведські кораблі й бельгійські вафлі. Як з’їздити до Європи за настроєм (ФОТО)
«Ми стараємось допомагати всім. Охопили територію від півночі і аж до Маріуполя, – пояснює Юрків. –Наступного разу поїдемо коли Бог дасть, наперед не плануємо. Радіємо, що в нас є велика команда волонтерів, які завжди готові у всьому допомогти. Стараємось не афішувати нашу діяльність, бо навіщо? Ми просто робимо те, що робимо».
ГО «Народна самооборона» Верховини також долучилася до передачі речей першої необхідності на схід. Цього тижня волонтери, крім харчів, закупили матеріали, фарби, лаки, образи й вишивані рушники для будівництва каплиці. Її відкриють 19 грудня у Красногорівці Донецької області, назвуть на честь святого Миколая. Крім того, грошима й матеріалами поділився колишній мешканець Красногорівки, волонтер Олег Біліченко, який нині живе у Верховині.
Також, за словами заступника обласного військового комісара Юрія Верановського, крім «Народної самооборони», в Луганську й Донецьку область поїхало багато прикарпатців, які не пов’язані з жодною організацією. Вони самі відвідають армійські й добровольчі підрозділи. До Миколая для бійців закупили пральні машинки, різні смаколики, солодощі, теплий одяг тощо. Адже про своїх не можна забувати ні на свята, ні в будні.
Comments are closed.