Всі, хто ізолювався й чемно сидить вдома, – переживають умовне горе від втрати звичного способу життя. Карантин, звісно, буде не вічний, а життя на цьому не спинилось – воно продовжується.

Зараз принили вакцинації, профільні огляди, та й взагалі у поліклініку краще не йти взагалі. А що робити, коли турбує серце чи загострення гастриту?

Тісто дуже важке, його місити треба так, «щоб піт зі сволока капав». Ото як чоло вже мокре від поту, то, напевно, добре. Далі тісту дають «зійти», а опускають рівно тричі.

Зараз лише й мова, що про карантин. Більшість людей у соцмережах пише, як вони втомилися сидіти вдома. А чи багато задумувалися над тим, як там зараз військовим на Донбасі? Чи є обстріли, поранені, вбиті, чи не бракує харчів, медикаментів?

Книги й фільми вже не рятують, від холодильника нудить, а єдина розвага – дурнуваті флешмоби у соцмережах.

Є підозра, що політ цього «чорного лебедя» закінчиться не так просто, як почався. Хоча сам вірус зійде з ситуативного трону, радше за все, у простий спосіб. Втомлені кризою й карантином люди змусять уряди забути про безпеку групи ризику й вірус стане звичною частиною нашого світу. Просто стане

“У зверненні королеви Єлизавети ІІ до підданих почув, що вірус є одним із викликів, з якими зустрі­лася нація. Вона сказала ще багато правильних речей, але запам’ятався саме цей момент – «один із викликів», не більше”

Дві дівчини з роверами переходять пішохідний міст через Бистрицю Солотвинську. Одна голосно скаржиться, що під час карантину почала гуляти удвічі більше й помре швидше від перевтоми, ніж від коронавірусу.

Волонтери запустили у мережі флешмоб #Допоможу_ чим_можу. До нього можуть долучитися усі небайдужі франківці та приготувати на своїх кухнях щось смачне для тих, хто не має і не може купити собі поїсти.

На всі 28 сіл косівської Гуцульщині працювали чотири лікарі й чотири акушери. Жодної лікарні чи приватної лічниці. В окремих повітах Польщі на одного лікаря припадало 19 000 людей…

Ця історія сталася десь у 1974 році. Тоді бахурі з одної околиці щось не поділили з батярами іншої. «Стрілку» набили на старому цвинтарі за готелем «Україна» (нині «Надія»), який тоді лише будувався. Битися домовились ввечері, коли вже стемніє.

Народився Ян Щепковський 8 березня 1878 у Станиславові в родині високопосадовця залізниці.

«Треба йти до церкви, там немає вірусів», – стогне мати оповідача. А батько скрипить зубами, бухає та присягається повбивати «тих, хто все це придумав».

Наприкінці 2017 року фільм отримав підтвердження від… російського фестивалю документального метру «Артдокфет». В результаті й на президента кінофесту Манського, і на режисера Тiтаренка росiйська прокуратура завела справи.

Карантин продовжили до 24 квітня. Купа люду залишилася без роботи і заощаджень. Чиновники, звісно, обіцяють допомогти…