Нардепи-БЮТівці розповіли про нову «коаліцію трьох» Микола Волков У понеділок, 15 грудня, в Івано-Франківську відбулась прес-конференція народних депутатів України Дмитра Шлемка, Віктора Тарана, Степана Давимуки. Оптимістичний початок розмови про новостворену коаліцію згодом показав, що не все так гладко у стосунках парламентських фракцій БЮТ та Наша Україна-Народна Самооборона.
Євгенія Ступ`як Пам’ятаєте стару радянську пісеньку, майже про статистику, за якою на десять дівчат припадає тільки дев’ять хлопців. Статисти, як виявляється, продовжують гнути свою лінію — ситуація з часом не покращується. ХХІ століття дало людям новий шлях до кохання, а саме нове місце знайомств — всесвітню мережу — Internet. У наш час на форумах, чатах, аськах, «ЖЖ», «В контакті» чи в «Однокласниках» можна зустріти усіх: від нардепів та чиновників до школярів та студентів. То що ж, як не мережа, найкраще місце для пошуків того, що звемо великим і чистим.
І за що журналісту «Репортера» порадили хреститися Тетяна Соболик В Івано-Франківському меморіальному сквері, який знаходиться позаду готелю «Надія», останнім часом було не надто чисто. Та сквер після кількамісячного бардаку врешті-решт очистили. Щоправда, для цього мусила втрутитися небайдужа громадськість міста. Що ж було зі сквером і що буде далі? Хто його «прибирав», коли було брудно? І хто ж допоміг владнати безлад? Саме в цьому намагався розібратися «Репортер».
Євгенія Ступ`як Якщо при слові «банк» першою асоціацією у вас виникає слово «суд», то до недавнього часу діагноз вам поставити було зовсім просто — «позичальник», тобто той, над ким дамокловим мечем висить несплачений кредит. Проте з поглибленням того, що прийнято називати фінансовою економічною кризою, з’явився й інший варіант можливого діагнозу, а саме — «власник депозиту», тобто той, хто ламає голову, вибудовуючи стратегію й тактику повернення свої кревних заощаджень.
Ірина Бурак Студентська клініка, що функціонує в обласному центрі, діє на базі Національного медичного університету та працює за Болонською системою. Відкрилась вона ще в 2005 році, але ліцензування отримала в грудні 2007 року, атестацію лабораторії в жовтні 2008, акредитацію ж в листопаді цього річ.
Тетяна Соболик Ми доволі часто робимо не потрібну роботу. Якщо ця робота нікому не шкодить, то вона залишається непоміченою, навіть попри те, що коштувати вона може немало. Щоправда, гірше буває тоді, коли ця нікому не потрібна робота ще й комусь заважає нормально жити. З цим варто не погоджуватися. Що й роблять нині франківські моржі.
Тетяна Соболик В нашій державі таки ніколи не буде грошей. Як би ми цього не хотіли, як би не прагнули, не складали стратегії, вигадували кроки виходів з кризи тощо. Бо в нас так не виходить. А не виходить все через те, що ми постійно хочемо когось обдурити. Зрештою, виходить, що обдурюємо себе або собі подібних.
Надія Шегда З 12 по 14 грудня в оздоровчому комплексі «Лімниця» проводився ІІІ міський Форум Молоді, організатором якого вже традиційно є управління у справах сім’ї, молодіжної та гендерної політики Івано-Франківського міськвиконкому. Цьогоріч очікуваний молодіжними громадськими організаціями захід був означений темою «Євроатлантична інтеграція України. За і проти». Координатором обговорень і дискусій, що розгоралися навколо цієї теми, був Геннадій Микитка — Президент Центру Європейської інтеграції Івано-Франківська.
Володимир Канюс Геть Ціпонька Здуріла:—?Це просто неймовірно!—?Так, твоя правда.Тепер вона вже безбоязко дивилася на Тато Без Мами. Та ще й як дивилася! Неначе вперше побачила. Неначе хотіла розгледіти кожну рисочку його обличчя, закарбувати в пам’яті. А втім, Тато Без Мами, звичайний собі козел, щиросердий і простий, як попкорн. Нічого в ньому особливого — просто хлопець із сусіднього будинку. В житті кожної дівчини з невеличкого містечка буває такий хлопець. І от він тут. Її хлопець! Вони тихо розмовляли про своє рідне містечко, про те, се, й очі їх мрійливо туманилися. Рідне містечко було тут, з ними, у цій кімнаті, а не десь далеко-далеко.
Володимир Канюс —?Чи зможе наука створити досконале суспільство?Класний Льотчик прикладає руку до вуха. Після інсульту недочуває: — Там, — показує палицею на вікно, — мав я і жінку. Кує Зозуля: — Навчай малого на добру путь, якою він має йти, і коли він постаріє — не зверне з неї.—?Прийде додому п’яний — і мене головою об стіну, об стіну. А як вже упаду, то вже робить зі мною, що тільки хоче. Я весь час боявся, що таки закатує мене. Лягав з цією думкою і просинався з нею.Класний Льотчик руку на груди: — Ось тут болить. — Замовкає на мить. Втирає долонею очі. — Потім продав квартиру, а мене на вулицю.
Роман Фабрика Майже кожного вечора з екранів телевізорів дивимося і слухаємо чергові повідомлення про стан безпеки на шляхах. Перед очима проходять сюжети про дорожньо-транспортні пригоди, аварії, звучать сумні цифри, сповіщаючи про кількість загиблих, травмованих. Правду кажучи, в останні тижні, а вірніше, відколи набули чинності нові, підвищені штрафи за порушення правил дорожнього руху, статистика більш приємна. Зате вражають загальні суми, які мають ще сплатити водії-порушники. Пригадую почуту цифру з екрана телевізора, яку озвучив столичний диктор одного з телеканалів. Працівники ДАІ уже виписали штрафних документів на 40 мільйонів гривень. Як бачимо, держава намагається виховувати учасників руху гривнею. Щоб на власні очі побачити, як працівники ДАІ обласного центру «полюють» на недисциплінованих водіїв, кореспондент «Репортера» був запрошений на дві години до інспекторської автівки, за кермом якої був старший сержант Василь Облощук, а поряд напарник — сержант Віталій Головецький. В екіпажі я був третім. Був свідком і учасником 120?хвилинного вояжу вулицями Івано-Франківська.
Надія Шегда Людина влаштована так, що усе її єство рано чи пізно починає або ж продовжує прагнути духовного розвитку, самовдосконалення, а тому вона, Людина, починає шукати відповіді на онтолігічні питання власного буття. Найперше, — аби примирится з собою, а відтак — і зі світом.Прагнучи дізнатися, в чому сенс життя, знайти істину — людина мандрує різними шляхами і країнами.Разом з франківчанкою Оксаною Масляк пропонуємо вам помандрувати давнім і сучасним Китаєм, дізнатися, якою була мета її відвідин такого начебто далекого від України світу.
Тетяна Соболик Ми так звикли переходити дорогу там, де нам зручно, що самим цікаво: як бути далі? Адже штрафи за неправильний перехід дороги значно зросли, а ми лишилися такими ж, як були і досі. Іноземці нам дивуються, позаяк у них не виникає питання, як перейти дороги — є світлофор, є перехід, що ж тут ще думати. А ми, навіть попри те, що нікуди не поспішаємо, просто не готові зупинятися, особливо якщо це стосується не траси, а дороги. Чи змінять щось нові штрафні санкції, поки що достоту не відомо.
Тетяна Соболик Ми доволі часто напівжартома нарікаємо, що в нашому місті окрім аптек та банків нічого нема. Однак їхня перенасиченість лише візуальна. І минає вона одразу після того, як в першій аптеці нам кажуть, що товару нема. За дивним збігом випадковостей в другій аптеці потрібного нам товару теж не виявляється. Тоді ми пробуємо згадати, де ж найближча третя аптека… якщо і в ній нема того, що треба, то нам видається, що далеко не на кожному кроці маємо аптеки. Що ж сталося з лікарськими засобам і куди вони поділися?