Щойно повернувся з гарнезного свята – фестивалю «Свято карпатського літа». Він відбувся на Бойківщині, на полонині над селом Вишків. Учасниками фесту були колективи з Польщі, Німеччини, львівські, донецькі, луганські тощо.
Вже понад 50 років в селі Товмачик Коломийського району працює виправна колонія № 41. Колись вона прирівнювалася до великого заводу, славилися столярними виробами. А от сьогодні справи в них йдуть далеко не так славно. Є борги, а роботою забезпечені тільки половина ув’язнених – 400 із 800.
Природа реально випробовує усіх нас на стійкість до спеки. В останні дні показники термометра у тіні вперто трималися за позначкою 30. Не знаю, як ви, але особисто я легше переношу –30, аніж +30.
Якщо ви подумали, що мова піде про політику, то одразу відкиньте ці думки подалі. Ми, як завжди, поговоримо про спорт і смакоту.
У моїй сім’ї вже стало доброю традицією на один літній місяць везти сина в Микуличин. Сьомий рік поспіль ми живемо в одній садибі, в одних і тих самих господарів. За ці роки ми стали практично як родина. Вони заходять в гості, коли приїжджають до Франківська, а ми, мандруючи Карпатами, не можемо проїхати повз їхню садибу.
Переможниця конкурсу від будівельної компанії «Мельник» та «Репортера» Олена Кулик нещодавно повернулася з відпочинку в Об’єднаних Арабських Еміратах.
Завідувач кафедрою біохімії та біотехнологій Прикарпатського національного університету професор Володимир Лущак увійшов до сотні кращих науковців України за показниками міжнародної наукометричної бази даних Scopus. Вона перш за все враховує кількість наукових публікацій вчених та їх цитування.
Якщо вірити вченим, то океани й моря наразі вивчені максимум на 15‑20 %. Вода щодня приносить якісь відкриття. Знають лиш одне — якщо на суші закінчиться все поживне й корисне, то нас врятують океани.
Не всі, на жаль, у цьому світі є багатими, але щасливим за бажанням може бути кожен. Щастя й багатство — це взагалі речі не пов’язані.
Перший проректор Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького Андрій Луцький: «Ми вчимо так, щоб діти не мали проблем з роботою».
Якісь чотири роки тому доля закинула мене в надзвичайно цікаву країну – Аргентину. Крім того, що дуже цікава для європейця, вона ще й дуже контрастна в сенсі різкої межі між бідними та багатими. Це помітно, це відчувається, іноді аж лякає.
Щойно запахне літом і всі думки – де цікавіше провести відпустку. У радянські часи вибір був невеликий – Чорне та Азовське моря і, звісно, Карпати. Ті, хто був у номенклатурних списках і члени їхніх сімей, мали змогу поїхати на морські курорти Югославії, Болгарії чи угорське озеро Балатон. А інші у кращому разі отримували профспілкову путівку до совкового санаторію. Можна було поїхати «дикуном», не замовляючи наперед місць у готелях і приватних квартирах, а пожити у наметах на віддалених куточках прибережної лінії, подалі від галасливих пляжів. А тепер маємо купу пропозицій – до кольору, до вибору, на будь-які смаки й кишені.
Чи певні ви, що ваша дитина їсть правильну їжу? Як відбиваються чіпси, сухарики та солодка газована вода на її органах травлення? Які нові хвороби з’явилися у наших діток?