Колектив науково-дослідного і проектного інституту ПАТ «Укрнафта», а це близько 500 працівників, опікується 126 артилерійською бригадою із Бердянська. Там служить їхній колега та ще з три тисячі військових.

Повальне «освоєння» перших поверхів кам’яниць – це якась нова форма метаболізму по-українськи. Відомо, що метаболісти десь на початку 1960-х років і в першу чергу в Японії схилилися до трансформування традиційного «функціонального» житла подібно до мутацій у природі…

Ми далеко не в більшості, але в певні моменти нас вистачає для чергового імпульсу, чергового витка надій. Часом ці надії втілюються в наші фантастичні майдани. Водночас ми вже як мінімум одного разу дізналися, що майданні надії дуже легко змарнувати.

Колишній франківець Олександр Лейцін розповів «Репортеру» про те, як країна десятиліттями живе у стані війни, на чому тримається та чого прагне.

На думку отця Василя, Україні не треба ані землі нинішніх так званих ДНР і ЛНР, ані людей, які їх підтримують. Каже, неможливо буде перевиховати.

Є люди, про яких кажуть що в них золоті руки. Мабуть, у наших вояків вони такі в усіх. Але ще треба мати інструмент. А набір тих інструментів — один на п’ять бригад. І крути ті гайки чим завгодно, хоч пальцями.

З наступного четверга у Львові стартує найграндіозніше щорічне книжкове дійство країни – «Форум видавців». Цьогорічний має доволі поважну приставку – «21», але, звісно, це вперше він відбувається в умовах війни. Про новації від організаторів, безпеку та гостей із Росії – у розмові з президентом ГО «Форум видавців» Олександрою Коваль.

З 17 по 28 серпня в Івано-Франківську проходить форум Світового Конгресу Українських Молодіжних Організацій (СКУМО) під назвою «Франківськ 2014». На ньому зібрались 80 молодих українців із 28 країн світу. Такі форуми проводяться в Україні з 2008 року, але у нашому місті цей захід відбувається вперше.

У селі Новиця Калуського району сформували дитячий батальйон «Сокіл». Близько 20 дітей від двох і до дев’яти рочків щодня збираються у центрі селі біля символічної могили Січовим Стрільцям. Там співають гімн, не рідко обходять село з прапорами, а ще збирають гроші на армію. Отак малі піднімають патріотичний дух селян.

Підбиваємо все до купи. Приблизно 1300 грн. — і наш першачок готовий до школи.

А серед бур’янів на старому єврейському цвинтарі – жіночка літнього віку… ні, не схилила голову біля пам’ятного знаку… вона засмагає. Купальник, капелюх, рушник — усе, як треба. Її навіть наша поява не збентежила.

У 1876 році, за часів бургомістра Камінського, впорядкували сквер за палацом Потоцьких. Оскільки поруч були залишки старих фортечних укріплень, новий сквер отримав назву «Гетьманські Вали». Від нього до сучасної вулиці Грушевського вела вузенька доріжка. Згодом вона переросла у вулицю. На міських мапах спочатку була безіменною, але на карті 1904 року вперше фігурує як Валова.

Першою альтернативою площі Ринок у Станиславові стала площа Франца. Хоча попервах на площу вона мало скидалася.

Австрійські фотографи вперто оминали увагою цю вулицю й лише після Першої світової вона «прорвалася» до станиславівської філокартії. Наприкінці 1920-х місцевий видавець, що сховався під ініціалами «H.K.» випустив серію поштівок з видами міста. На одній із них з’явилася вулиця Шопена, хоча назва була іншою — «школа Гофманової».

До цього часу ми друкували лише горизонтальні поштівки. Втім, для ілюстрації статті про нашу катедру довелося взяти вертикальний вид, оскільки інших в нашому розпорядженні немає.