Жодне належне наукове дослідження не змогло довести, що гомеопатичні препарати справді працюють. Проте в світі є тисячі людей, які вірять в дієвість гомеопатії та вперто продовжують лікувати хвороби гомеопатичними препаратами чи схожими недоказовими методами
“Людиска си лікувили, єк могли. Вірили, шо хороба приходит вид злих духів. Може тако прийти, єк хто пусти вроки”
Ще 30 років тому здавалося, що доба великих особистостей, енциклопедистів і винахідників безповоротно минула, – пише Володимир Єшкілєв.
Якщо сьогодні в інтернеті випадково написати слово на літеру х, чи, боронь Боже, на літеру п або є, то є всі шанси наразитись на кодло інтелектуалів-мовознавців.
Зареєстрований у США портал mail.com, де я користуюся поштовою скринькою, вже кілька днів поспіль вивішує оглядовий матеріал під назвою…
Ніколи не розумів цього в українських панах, поки не стало зрозуміло, що такою є базова властивість їхнього світовиду – обмежувати свою золочену парашу високими сибірськими парканами, аби вдавати, що вони не бачать параші народної, не золоченої, і не мають до того ніякого стосунку, пише Прохасько.
«Ты все еще хочешь в Польшу?» ‒ запитує перехожих білборд у Нікополі. На рекламному щиті – фото жінки, що стоїть рачки й тримає в руках ганчірку для миття підлоги.
Українська національна комісія з питань правопису була заснована ще в 1994 році, куди входило понад тридцять мовознавців та літераторів, серед яких було п’ятеро з-за кордону, зокрема Юрій Шевельов.
“Теперички є’м оповідав, єк було направду з тотими мудрагелями. Чьисту правду му вогорив. Бо икий бих мав інтерес, аби туманити?”, – пише Тішнер
«Ви не образилися, що я в коментарях назвав вас сином кагебіста?» – шле мені есемеску анонім.
До російської співачки Земфіри на 41 році її життя завітала старість. Жінка, що її колись давно, на самому початку кар’єри, невпинно ґанили за неохайну (читай – неґламурну) зовнішність, тепер з таким самим запалом і кайфом атакує нових і молодих, пише Андрухович.
Я вже не пам’ятаю ні року, в якому то було, хоч було недавно, ні імені тої, котра була, ні причини – чому саме вона була у мене. Пам’ятаю, що вона була з Франції, пише Прохасько.
Але він був такий старий, що вже нічого не боявся, і сказав: “То наші, Юрцю, кричали «Слава!», наші. А тоті, жиби вони віздихали, кричали «Ура!» – пише Винничук.
“Дощ усюди відраховує темп сприйняття складів. Тому читати у дощ – як колотися в вену. Просто до серця, безпосередньо у мозок”, – пише Прохасько.
“Так зі сторінок Ляндресової епопеї в політику виліз той відставний шпигун, що нині ворохобить глобальну гичку. Те саме й в Україні. Всі мають своїх прототипів. Починаючи від принцеси Леї з «Зоряних війн» і закінчуючи сотниками та іншими вакулами”, – пише Єшкілєв.