“Дружина засновника екзистенціалізму Сьорена К’єркегора ревнувала свого чоловіка до його творчості. З того дня, як він повідомив, що хоче стати письменником, почалося пекло”, – пише Винничук.
“Аґенти-вбивці з радянських розвідцентрів масово й нахабно розгулювали Європою, почуваючись у ній як удома”, – пише Андрухович.
Відстань є тою формою простору, яка дає можливість здійснювати дві визначальні функції організму – бути собою і перебувати у життєво необхідному контакті.
“Відкриття ІКЕА в Україні – подія знакова, десь на рівні з відкриттям McDonald’s”, – пише Карпаш.
“Я пам’ятаю, як ведуча одного з телеканалів кілька разів помилково сказала «корановірус» – ніби натякала на причетність ісламських терористів”, – пише Андрухович.
Один із попередніх франківських мерів казав щось на кшталт: «Аби місту добре жилося, нам треба 60 тисяч студентів…»
Такої плутанини, яку бачимо в самих Франкових текстах, а особливо у коментарях, навіть не знаю, де ще можна знайти.
“Найбільший шок вже відбувся”, – наголосила Георгієва.
“Помешкання, куди ми прийшли, було розкішним у тому сенсі, що тут можна було би знімати атмосферне кіно франко-ще чийогось співвиробництва. Воно було справжніми джунглями”, – пише Прохасько.
На щастя, я побував тоді не лише у країні текіли, але і в самій Текілі – містечку, де цей напій прийшов на світ. І там мене пригощали лютим аґавовим соком у стані бродіння, що його місцеві текілороби цілком промовисто називають «Смерть паразитам». А традиційну мертву гусінь у пляшці мескалю я відтоді сприймаю як наочну метафору перемоги добра над злом. Тобто алкоголю над заразою.
Мій дід був ветераном радянської армії, а дід дружини – ветераном УПА. І жодних проблем чи навіть дискусій з цього приводу у нас в родині ніколи не виникало. Напевне, тому що ми розуміємо – це долі наших рідних і не нам їх судити.
Зазвичай «долинярі» працювали (та й зараз працюють) з одним або двома напарниками, чиїм завданням є створення штучного натовпу. А коли «долиняр» поцупив гроші, то відразу передає їх помічникові, щоб за мить перетворитися на такого самого роззяву, як і його жертва. Відомий трюк «лапай злодія!» – винахід «долинярів».
“Ніде совковий сморід не тримається так незрушно, як у мистецьких колах. Де й досі, наче привиди, соваються неспокійні особи й пропагують щось актуальне з колгоспного репертуару брежнєвських часів”, – пише Єшкілєв.
Ще на початку 2000-х один з очільників нафтової галузі Саудівської Аравії сказав приблизно таке: «Кам’яна доба не завершилася від нестачі каміння, так і нафтова доба завершиться задовго до того, як її припинять видобувати».
“Час – можливо, ілюзія. Можливо, умовність. Час існує, поки існуємо ми. Там, де немає нас, часу не треба. Так принаймні може здаватися”, – пише Андрухович.