“Капітан сказав, що вона дурна гуска, може стріляти, бо пістолет не набитий. Після його дівчина натиснула на цинґель і впакувала кулю йому в голову”

Причини повені, як і відповіді на них, можна поділити на три рівні – глобальний, локальний, особистий.

“Українська шляхта хоч і була здебільшого католицькою, не переставала через це зоставатися українською”.

Якщо суттю людського існування є поглинання, то дерева можуть бути тим, що лягло в основу. Тим, що формує первинну їжу такого химерного органу, як мозок.

Багато років по тому, в лютому 2015-го, я дивився (все ще знизу) на, здається, найгігантичнішого в Україні Леніна – запорізького. Він і далі стовбичив на постаменті, однак уже приниженим і обписаним. Мені запам’яталося «сифилитик» та «убийца украинцев». І як же гріли мене ці погані слова! Приблизно за рік із гаком це невтішне десакралізоване громаддя так само списали на брухт історії.

У те, що коронавірус з’явився природним шляхом і потім поширився світом, вірять лише 18% опитаних.

“Майже все, що знають у нас про них: там мародери. Майже все, що в часи Майдану знали у них про нас: там нацисти”, – пише Андрухович.

“…правда полягає власне у тому, що українським росіянам не дають спокійно жити українські українці. Як завжди у колоніях – колонізовані врешті стерплять, а колонізаторів не попускає”, – пише Прохасько.

У матеріалі Юрій Винничук розповідає про героя однієї повісті, який носив прізвище Зеленський.

Майже три роки тому назад міський голова Києва Віталій Кличко сказав, що міст, який упав, втомився, і ці його слова стали черговим приводом для жартів.

“Ці нотатки мали б називатися «30 років без цензури» і звучати радше по-ювілейному святково. Проте самообман – річ невдячна”, – пише Андрухович.

Наївність належить до тих ґрунтовних речей, які можуть зворушити. Зрештою, і до тих небагатьох, які страшенно злять.

Мабуть, найболючіше, що можна побачити в прифронтовій зоні – це саме школи, які потрапили під обстріл.

“Фактично, в наш час не змінилося практично нічого. Одного разу і до мене проник злодій”, – розповідає Винничук.

“…Сотні інших ключів від дверей, шаф і шафок, креденсів і комодів, шуфляд, куфрів і куферків, валізок і течок, годинників і касеток, навіть від фортепіяна лежали у тій єдиній на цілий дім закритій шухляді. Вважалося, що там захована якась найбільша домашня таємниця”