В Івано-Франківській області обласна, районні та міські територіально виборчі комісії провели перші засідання. Щоправда, деякі члени ТВК на них не прийшли
Перед війною література на українських діалектах ледь жевріла. За совєтів видати книжку не літературною мовою було просто неможливо. Тому все, що з’явилося, з’явилося за Австрії та за Польщі. Правда, польський уряд ставив собі за мету полонізувати Лемківщину: закривав школи, забороняв пресу, переслідував галичан, які намагалися навертати лемків на українство.
“Ми не повинні озиратися на думки усіх тих телепнів, які сформувалися в совку і яким від виконання гімну віє совком і комсомолом”, – пише Винничук.
“У Ханої вулиці ввечері порожніли. Національні телеканали транслювали уроки англійської, тож глядачі усіх вікових категорій сиділи перед екранами з зошитами”, – пише Карпаш.
“Чому наші люди так бояться почати свою справу? Особливо дивно чути таке від ветеранів – вони без страху йшли на війну, але часто витончено уникають старту в бізнесі”, – пише Карпаш.
Але маймо надію, що й цього разу не Україну потягне Кравчук на дно, а всього тільки зевладу з її піонерською пам’яттю.
“Полтва дивним чином притягувала кримінальників у всі часи. Ще до того, як її закували і сховали від ока і носа людського, вона приваблювала злочинців”, – пише Винничук.
“Це було на вулиці Пушкіна у Івано-Франківську 1971 року. Що більшим було західноукраїнське місто, то більше обов’язкових радянських назв вулиць у ньому вміщалося”, – пише Прохасько.
Сучасний світ не стоїть на місці та постійно розвивається. Ситуації в різних країнах динамічні, з кожним днем відбуваються зміни…
“Наука поза пріоритетами – принаймні у поточній редакції національної та локальної політик. Від слова взагалі. Це не просто несерйозно, це постріл в голову собі ж”, – пише Карпаш.
“Не варто вимагати від когось робити таке саме, що тримає тебе. І так само помилково казати, що країна, в якій таким чином ставляться до занечищення, не має майбутнього. Якраз майбутнє вона має дуже видиме”, – пише Прохасько.
Колись Юрій Андрухович написав веселого вірша, який викликав у письменників, що стоять на варті цноти української літератури, гнівний протест. У тому вірші, між іншим, була й така фраза: «Самовбивць замало як на велику літературу, ну та нічого».