Категорія

Культура

Категорія

Юрій Винничук: «Хто сказав, що ми маємо літературу?»

Надія Шегда Сучасний український письменник, якого знають, впізнають, читають. Окрім того, перекладач, журналіст, видавець та й просто хороший співрозмовник. Юрій Винничук цікаво розповідає і про серйозні речі, і про дурниці. За словами письменника, якщо у творі є хоча б 10?% правди, то читач може вважати текст стовідсотково правдивим.Франківці, може б, і хотіли зачислити його до когорти станіславських літераторів, тим паче, що народився і своїх 22 роки прожив у нашому місті, проте його серце, розум, життя цілком належать Львову.Чого гріха таїти, інтиму з книжкою хочуть все менше українців. Але це не про тих, хто бодай краєм вуха чув Винничука, чи, принаймні, про нього. Для читачів газети «Репортер» — інтерв’ю з письменником, що відбулося після презентації його книг в арт-клубі «Гармидер» 14 лютого.

Суперечливий Джичка

Микола Джичка відчуває вібрацію часу та допомагає іншим співдіяти у творчому мистецькому середовищі. Громадська діяльність (очолює МГО «Мистецька формація «Форумс») — це теж частина його як художника

Галина Савчин: «Я єдина Баба Яга, і мені немає рівних»

Надія Шегда Її впізнає маленький глядач, показуючи пальцями то на вулицях міста, то в дитячих садках. Їй, актрисі Івано-Франківського академічного театру ляльок ім. М. Підгірянки Галині Савчин, 12 лютого виповнюється…, а не скажемо скільки. З них 30 років творчої діяльності. В її рідному театрі вона вкотре вийде на сцену у виставі «Кривенька качечка» і подарує дітям себе, свої вміння, свій талант.

Життя у джазі

Надія Шегда У п’ятницю, шостого лютого, в арт-клубі «Гармидер» знаний Івано-Франківський джазовий колектив «Диксиленд Бенд» дарував мешканцям та гостям міста розмаїті джазові композиції в манері «олд таймерс», «свінгін-діксі», свінгу, фольклорного джазу.

Майстер помер

У вівторок, 3 лютого, помер Павло Загребельний, письменник, чия творчість викликала як захоплення, так і критику. Без якого не можемо уявити собі літературної України ХХ століття. З яким ми знайомилися ще в школі, ледь осилюючи величезний роман, і поверталися до нього знову, уже пізніше, дорослішими, шукаючи все нові книги.За життя він встиг отримати звання Героя України, став лауреатом Державної премії УРСР ім. Т.?Шевченка. За сорок років праці в українській прозі з-під його пера вийшло у світ більше 20 романів. Одним зі значних здобутків став роман «Диво» (1968), пізніше було створено цілий цикл історичних романів: «Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія», «Роксолана», «Я, Богдан». Книги, які, можливо, не усі читали, але про які чули усі.Декілька слів на згадку про Павла Загребельного, про значення його творчості в українському літературному процесі висловили його колеги:

Мистецтво після

Тишу та спокій мистецької ситуації міста та країни вона не порушить. Швидше навпаки, на лекціях, традиційно, добре дрімати. Але це коли вас примушують слухати щось нудне. А організатори цього заходу обіц­яють зробити навпаки.

«Венера в хутрі» та з нагайкою

Євгенія Ступ’як У вівторок, 27 січня, в культурно-мистецькому житті Івано-Франківська відзначали доволі незвичне для?нашого міста свято — 173?річницю від дня народження скандально відомого письменника Леопольда фон Захер-Мазоха. На згадку про?нього в культурно-мистецькому центрі «Є», який, до речі, впевнено займає лідерські позиції по кількості проведених культурних заходів, відбулася презентація українського перекладу книги Захер-Мазоха «Венера в хутрі» Наталії Іваничук.

Виставлено вперше

Євгенія Ступ’як  У малому залі Івано-Франківського обласного Художнього музею 22 січня відкрилася виставка робіт випускників «Школи мистецтв «Вихідного дня». Сама виставка — це підсумок тримісячного навчання звичайних людей, які наважилися спробувати себе у мис­тецтві — навчитися відображати свій внутрішній світ у кольорах, відтінках, грі світла й тіні чи в зліпках глини. І судячи з представлених робіт, у них це непогано вийшло.

Про ангелів, еротику та негламурну прозу

Євгенія Ступ’як Минулого четверга, 22 січня, в?культурно-мистецькому центрі «Є» відбулася презентація книги франківської письменниці Ольги Деркачової «За лондонським часом». Презентована збірка видана «Типовітом» у?серії «Інша проза», яка за?задумом її креаторів мала?б стати антиподом до?сучасних гламурних писань та протистояти попсовизації літературного процесу.

Водохреща

або Репортаж з холодними ногами Андрій Філіппський За день перед купанням отримав від друзів декілька порад. Перша була найпростішою: швидко роздягатися, купатися, одягатися. Друга: обов’язково хвилинку постояти голяка, і лише потім лізти у воду, бо вона завжди тепліша за повітря. Третя: роби, як хочеш, але потім конче треба випити трохи горілки. Ще: пий гарячий чай, краще з цитриною, ані граму алкоголю! До речі, ніхто з тих порадників не плавав у річці взимку…

Газова вертепія 2009

Андрій Філіппський «Для мене це можливість сачканути від роботи, — сказав на прес-конференції міністр МВС Юрій Луценко, коментуючи свою участь у ІІІ всеукраїнському фестивалі вертепів «Карпатія». — Цим святом у вашому чудовому місті ми (мої друзі по «Народній самообороні» та багато відомих діячів культури) традиційно завершуємо період святкувань — так званий український Рамадан».

Прогулянки з Каменярем

Іван Бондарев Чомусь так повелось, що про великих людей ми згадуємо лише у зв’язку з їхніми ювілеями. До 100, 150, 200 і далі –річчя виходять численні книжки, відкриваються пам’ятники і меморіальні дошки, перейменовуються вулиці, села і навіть міста. При чому все подається з таким пафосом та офіціозом, що складається враження, ніби цей великий тільки творив, страждав, боровся чи обесмертнював своє ім’я для нащадків. Таке «життя після смерті» не оминуло і патрона нашого міста — Івана Франка. Проте він, як і ми з вами, був звичайною людиною. Тобто їв, пив, спав, гуляв, кохав і навіть (най вибачать мені академіки) справляв природні потреби. Розповісти про зв’язок Івана Франка з нашим містом простими словами і є мета цієї статті.